Ранок у сусідки Сари одразу пішов по жіночій і материнській частині одночасно. Її чоловік, Павлуша, дивно себе вів з самого ранку, зібрався і потис у гараж, кинувши її в квартирі саму.
- "Сьогодні ж діти прийдуть, чмо ти старе!", тільки і встигнула вигукнути вона йому в слід.
- "Ну і вали", подумала Сара і зачинила за ним двері. Вирішила вона наліпити вареничків, бо сьогодні чекала у гості сина Марата і його нову пасію, Лючію.
- "Шо це за ім'я взагалі таке, Лючія, іспанка чи шо? Я шось таких в Броварах не зустрічала." Гнала думку Сара. А тим часом руки майстрині вже замісили тісто і готували начинку, сир з картопелькою. Все, як любий синочок любить. Не дивись, що йому вже 19 рік минув. Сара не була знайома з Лючією, але багато чула від сина про неї. Тараторив він днями і ночами, коли був у батьків, про свою обраницю.
Тільки розпаливши вогонь на плиті, Сара помітила дивну мокру пляму на стіні, яка повільно стікала вниз і все більше темніла. Покрутившись біля неї деякий час, Сара помітила на підлозі воду. Переконавшись, що вона вірно зрозуміла, в чому тут справа, Сара зателефонувала чоловікові і сказала, що треба піти і дати сусідам зверху того, шо в народі іменували жіночим органом - себто пізди.
Відредаговано: 17.12.2023