Офіс

Приїхав до будівлі офісу, Гамма помітила, що її і тут не зустрічають, але у неї був гарний настрій та вона спокійно зайшла в офіс. Офіс був чистенький, світленький, за столиком в приймальні сиділа молода дівчина секретар та паличкою для губ, дивлячись у дзеркало малювала собі різні губи різних відтінків. Вона торкалась паличкою губ та колір на губах був вже інший, спочатку бежевий, потім фіолетовий, потім яскраво-червоний. Дівчина була не високого зросту та не красуня, але дуже цікава, яка могла маніпулювати чоловіками та робити, як їй заманеться. На ній була біла прозора блузка, білий матовий прямокутник з іншої тканини прикривав її пишні груди. Коли секретарка рухалась, то здалося, що швидше за все вона була без бюстгальтера. Гамма подивилася на айфон, було 9-05. Робочий день вже почався. На неї ніхто не звертав уваги. Гаммі стало цікаво, чим усе це закінчиться. Вона сіла на диван, а через деякий час, коли секретарка почала грати в ігри в голограмі на планшеті, Гамма вирішила підійти до неї та тихо сказала: «Добрий день! Я б хотіла побачити Веніаміна Пухова.»

Секретарка, окинув її своїм критичним поглядом, сказала, що Пухов зараз на засіданні правління та буде через дві години. Гамма кивнула, сіла на диван, заявив, що вона його почекає.

До секретарки підійшли дві молоді жінки років тридцяти. Обидві були нехуденькими та впевненими в собі панянками у блузках офіційного покрою та спідницях до колін. Три дівчини почали шепотітися. Гамма могла розрізнити тільки уривки фраз: «... Треба щось купити ... А хто крім тебе? ... Може, замовимо пиріжки у кафе «Санвей»? ... Дурниці, як ми почастуємо синтетичним пюре зі смаком шпинату. Навіщо тобі йти туди? Роза, просто зроби замовлення, за доставку заплатимо ... Ну, дівчата мені дуже треба дещо купити, а поки шефа немає, я швидко збігаю і куплю щось для себе. Пухов все одно не швидко буде. А мене хтось замінить».

До столу секретарки підійшов симпатичний молодий хлопець років 25, з серйозними карими очима, в сорочці в клітинку та джинсах. Гамма зазначила, що він дуже привабливо виглядав, але дівчата його не помічали. Судячи по його очах та позі, він прийшов стосовно робочого момента. Несподівано секретарка Роза, нарешті, помітила хлопця та посміхнулася своєю чарівною посмішкою, яка її миттєво перетворила з лише симпатичної у красуню. Секретарка Роза томно проворкувала хлопцю, що підійшов до її столу: «Михайле! Підміни мене. У мене термінова справа. Я швидко збігаю, куплю та відразу повернуся!».

Михайло дивився на неї зачарованими очима та тільки кивнув.

Роза схопила картку та повільно вийшла з офісу, з ходою від стегна, нога за ногу.

Михайло розгублено сів за її стіл, а дві дівчини чинно з піднятими носами вгору вийшли з приймальні.

Гамма посміхнулася Михайлові, сидячи на дивані. Михайло посміхнувся їй у відповідь своєю чарівною посмішкою. «Який приємний хлопець», - подумала Гамма та далі почала дивитися у свій айфон. Через деякий час в приймальню зайшов відвідувач-покупець, він нервово оглядав кабінет, а потім підійшов до хлопця. Відвідувачу було близько 50 років та він був дуже впевненний в собі. У нього були дуже виразні риси обличчя: опукле підборіддя, волосся чорне та скуйовджене, мигдально-карі кмітливі очі. Вони про щось говорили, а потім чоловік перейшов на підвищений тон. Його голос стало чутно. Гамма підняла очі та почала прислухатися до їхньої розмови.

Великий чоловік в спортивній кепці, шумно говорив та обурювався: «Як це не продаєте? Я точно знаю, що Ваша контора робить, як його, ці, крила розміром 1,5 м з міцного легкого сплаву. Завдяки йому може літати людина. Ця річ може управлятися людиною або автономно. Що Ви мені голову морочите! Де Ваше керівництво?».

Михайло замовчав, потім намагався щось сказати замовнику, але той його не слухав та продовжував кричати та лаятися.

Гамма нахилила голову трохи в бік, а потім тихо сказала: «На жаль, керівництва зараз немає. Я сама його чекаю. А ось дрон або крила для літання людини ця фірма дійсно продає. У мене є знайомий, так ось він купив собі дрон «Ворон» 245. Чудово літає. Там ще в комплекті є спеціальні окуляри для польоту. Коли злітаєш, то спину не рве, хребет не ламає, дуже м'який та у той же час різко-вертикальний підйом, не треба розбігатися чи  стрибати зі скелі, як з планером. Просто надів на вулиці та полетів до офісу або магазину. Хтось мені говорив, що для польотів на Дрон «Ворон» необхідно мати дозвіл. Через пробки, вертольотів, або іншого. Якщо не хочете морочитися з дозволом, то можна просто політати на безмоторному планері - це так чудово».

Замовник дивно подивився на Гаму, потім на Михайла, щось пробурмотів собі під ніс та тихо повідомив: «Я подумаю». Та вийшов з кабінету. Гамма лише знизала плечима та заглибилася в читання на айфоні.

Через півгодини прийшла Роза з 5 пиріжками, сіла на своє місце, а Михайло взяв у неї якісь документи, хотів щось запитати у Гамми, передумав, та пішов назад до свого кабінету.

----

Доки Гамма сиділа та чекала появи директора Пухова, вона вирішила перевірити свої поштові повідомлення. В загалі це була одна реклама: про пластику тіла на базі ДНК, щодо безсмертя та про екскурсійні тури на Марс. З головного офісу листів не було, мабуть, це означає, що усе добре. Гамма вирішила перевірити ще одну електронну пошту, вона її давно створила для спеціальних цілей та лише зрідка переглядала, раптом там прийшло щось цікаве для неї. Сьогодні їй було нудно, та вона вирішила знову перевірити ящик, та також почистити його від спаму. Листів вірусів та просто реклами було багато, чи то від нудьги, чи то від бажання хоч чимось зайнятися, Гамма вирішила видаляти Спам, але не скопом, а по одному листу. Десь на 50-му листі її палець завмер. Від невідомого відправника їй прийшов лист з інтригуючою темою: «Зустріч не відбулася. Допоможіть».