Йшов 2119 рік. Через глобальне потепління зникли маленькі острови, затопило величезну кількість територій. З’явилися штучні острови. У зв'язку зі зміною клімату почалися проблеми, пов'язані з вирощуванням тварин, рослин і люди перейшли на синтетичну їжу та одяг. Одного разу літнім ранком Гамма переглядала новини по телевізору, а потім згорнула телевізор в рулон і поставила в кут. Потім, вона вийшла з дому, сіла на електромобіль та задала точку прибуття. Автомобіль м'яко їхав по плоским дорогам, тому вона мала час подумати про її нову поїздку на екскурсію в Антарктиду. На даний час Антарктида перестала бути суворим континентом з віковими льодами. Зараз там розташувалися шикарні пляжі, Спа-салони, дорогі готелі та чудові парки.
Гаммі було важко повірити в Антарктиду, яка давно була вкрита льодами, але це було так. Через деякий час автомобіль зупинився біля величезної блискучої будівлі фірми «Корпорейт Техносистемс», де вона працювала фінансовим консультантом. Робота їй подобалася, Гамма засиджувалась у своєму офісі до пізнього вечора, сподіваючись на підвищення.
Повертаючись пізно додому з роботи, вона завжди відчувала радість в душі від ніжного світло-зеленого світу у темряві від біолюмінесцентних дерев. Інакше й бути не може. Молода дівчина підійшла до свого будинку. Хіба може бути інакше, вона знизала плечима та простягнула картку до електронного замка, щоб відкрити двері. Вдома, завдяки зусиллю думки, закипів чайник. Доки чайник кипів, вона зняла з себе спрей-одяг, щоб завтра нанести новий одяг для відвідування відділення фірми на плавучому острові. Дівчина клацнула пальцями та включився комп'ютер, де об'ємні голограми показували її улюблений канал «Ретро». Зараз там показували про 1991 рік та цієї миті робот віщав про якийсь смішний апарат для спілкування. Робот-диктор назвав його у своїй програмі дисковим телефоном зі смішним круглим плоским диском та дірками для номерів від нуля до дев'яти. "Важкий, не мобільний. Цікаво, як їм користувалися та навіщо?" - подумала Гамма, потягуючи коктейль «Місячна Соната».
Наступного дня поїздка до плавучого острова видалася не складною, хоча Гамма потрапила у невеликий повітряний затор. Добре, що вона летіла на вертольоті, можна було почекати доки пролітає повз цивільний літак, що везе натовп туристів з дітьми в інші країни. Гамма полюбляла комфорт та мінімум людей, тим більше, політ становив усього три години.
----
Приземлення вертольота було м'яким. Плавно-повільний жіночий голос повідомив: «Приємного прибуття на плавучий острів Міана. Гарного дня!». Гамма легко вистрибнула з вертольота та пішла до будівлі аеропорту, де її повинні були зустрічати. Це була не перша її перевірка віддаленої філії корпорації «Корпорейт Техносистемс», тому особливих проблем вона не чекала. Гамма підняла очі вгору, її погляд ковзнув по закритій сфері. Острів був із закритим куполом, цього слід було очікувати: можливі тайфуни та інше. Хоча в місті, де вона жила, купола не було. Гамма зупинилася біля інформаційного центру та озирнулася навколо. Людей, які повинні були зустрічати її, не було. Несподівано її хтось трохи штовхнув, Гамма повернулась та побачила групу людей в чорних ділових костюмах. «Мабуть, на конференцію чергову збираються», - подумала вона, як її гострий погляд помітив зброю, під піджаком у стрункого чоловіка, який якраз її й штовхнув. Чоловіки були східного типу та усі були дуже серйозні. Можливо, з Японії. «Ооо, щось намічається цікаве. Хоча зараз усі майже носять зброю, цей хлопець не схожий на простого качка, мабуть, якась спец. охорона або мафія. Трохи схожий на навченого військового з охорони або ж кого ще. Аж надто м'яко ступав, все тіло згруповано та жести специфічні. Гаразд, де ж ці поважні люди, які повинні мене зустрічати? Вже пройшло більше пів години. Не буду ж я тут стирчати вічно!», - подумала Гамма. Вона ще раз оглянулася, але ніхто не тримав картки з її ім'ям та ніхто не підходив до неї. Поруч стояли великий чоловік з сигарою та худенька жінка, та теж когось чекали, тоді дівчина доклала айфон до вуха та голосно промовила: «Так, це представник «Корпорейт Техносистемс». Її надії не виправдалися. Ніхто не зреагував на згадку щодо компанії. Більше чекати було безглуздо. Дівчина натиснула на кнопку інформаційного центру, зараз же з'явилося віртуально меню. Одне натискання та до неї було викликано автомобіль, а також видана пластикова картка з інформацією про місто: його карта, пам'ятки, номери для зв'язку для надання допомоги, різних послуг та інше. Гамма злегка знизала плечима та гордо пройшла до сріблястого автомобіля, який автоматично відкрив для неї двері. Вона вже занесла ногу в автомобіль, як побачила худорлявого трохи сивого чоловіка у діловому костюмі, який дуже поспішав у розстебнутому піджаку. Він озирався та когось шукав. Гамма вирішила почекати, можливо, це її зустрічають, але чоловік не звернув на неї увагу. А потім він підійшов до якогось привабливого хлопця в окулярах, який виглядав, як працівник науки. Гамма вирішила не затримуватися. Вона сіла у безпілотний автомобіль, кинула невелику сумочку на сидіння та натиснула на іконку готелю, автомобіль безшумно повіз її до обраного готелю. У готелі «Едем» Гамма заздалегідь вже забронювала номер, а потім вона вирішила поїхати у філію та зайнятися перевіркою, тим більше було ще дуже рано.
#10978 в Любовні романи
#461 в Любовна фантастика
#2413 в Детектив/Трилер
#979 в Детектив
Відредаговано: 21.01.2020