Мої мрії збудуться у тебе

Сьогодні я просто снувала у повітрі. Бо незчулася як ми вже увійшли до місця, що розносило звуки музики всією оселею.

        - Ти помилилася, Олі. Їх немає, – прошепотіла Наті мені на вухо.

        - Не повірю. Цей хитрун Стапффортт точно змусив бідного Гевейна мчати як вітер усіма коридорами, аби тільки випередити нас. Вони вже точно все оглянули. Тільки не знають головного, – я не така простачка, щоб довіритися повністю. – і на цих словах мене переповнив особливий запал. -  Я не сказала де і що треба викрикувати. Це я продумала у загадці. А поки вони ламатимуть голову – ми собі спокійно завершимо справу. Так що вони мають вичікувати нас тут, для того, щоб отримати останню підказку, – в моїй долоні вже лежав приготований папірець з тою самою загадкою.

        - Міссіс Стапффортт, я вже зачекався! – зміюка, як завше, виповзла зі спини. - Звісно, цілком передбачувано, що ваші маленькі ніжки повільно несуть вас до мети. Але не знущайтеся з мого бідолашного товариша. Він аж зблід в очікуванні танцю – і, зробивши крок у бік, Стапффортт поступився місцем вже готовому до танцю Гевейну.

        - Наті цілком ваша, - я штурнула бідолаху прямо в лапи хижаків, - принаймні на ці десять хвилин, а потім почнеться завершальний раунд. І знову не втрималася: - А от мені дуже цікаво. Як це ви встигли все оглянути, якщо ми з вами жодного разу не пересіклися?

        - Ви праві, Олі, як завжди. Але ми пересіклися. Коли ви були у бібліотеці, – Гевейн вже тримав партнершу під руку.

- Прошу, Наті, я дійсно довго на вас чекав.

        - Так ви підслуховували! Як ницо! – покосила я на Стапффортта, що лишився поруч. - Хоча, від такого хитруна варто було чекати.

        - Сьогодні міссіс Стапффортт аж занадто сварлива. Чи ця отрута не з такої нагоди? – і він перевів погляд на пару, що тільки нас полишила. - Невже, сама міссіс Стапффортт бажає стати до танцю?

        - Не знаю ніякої міссіс Стапффортт. А тому, на жаль не можу вам допомогти, – це ж треба, я надула губи. Прямісінько як манірна панночка.

        - Шкода. Я обіцяв, що подарую свій єдиний танець цього вечора саме міссіс Стапффортт, – але в його голосі не було жалю. Скоріше чергова шпинька.

        - Мабуть важко бути таким чуйним до своєї обраниці? – я не маю лишатися у боргу.

        - Навіть не знаю. А Гевейн дійсно так вправно танцює? – наче і не чує мене.

        - Він танцює, цього вже достатньо, – я не чекала такого питання. Так як і такої хитрої відмови від танцю.

        - Тоді чому міссіс Стапффортт дивиться саме на нього? В залі танцює безліч прекрасних кавалерів. Гляньте хоч туди, – і ця зміюка повела рукою саме у бік Скалтонда. А я тільки но про нього забула.

        - І ти вже провідав. От ця Наті! – я ледве встигла відстрибнути у тінь цього кримезного нахаби. - Знала ж, що не можна їй говорити. Тому очей з неї і не зводжу. Така доросла зовні і така дурна.

        - Міссіс Стапффортт, ви мене дивуєте. Невже це турбота? – вів він далі, заводячи голову за плече, аби викрити, що став моїм прихистком.

        - Нехай хоч у неї вийде… - я не помітила, що промимрила це вголос.

        - Я погано розчув. Ви вирішили сховати підказку, щоб виміняти її на танець?

        - Аж ніяк. Тут все написано, – і я протягла приготовану загадку вгору і поцілила хлопцеві точнісінько під носа. Не погана винагорода за втрачений танок. - Ми маємо зачекати, доки скінчиться танець. У визначеному місці треба бути опівночі. Переможе сильніший, а поки, давайте просто помилуємося, – і я вирішила поглянути на свого співрозмовника. Дуже хотілося побачити, як бідолаха побивається у здогадках. - Ну це ж треба. Три. – вирвалося в мене.

        - Що три? – невже я дійсно застала його зненацька? Голос був здивований. - Я твердо впевнений, що для танцю потрібно двоє. Чи то міссіс Стапффортт таки змінила свою думку? – хижий погляд доповнила посмішка і, здавалося, пан змінив гнів на милість і вже протягував руку, аби запросити мене до наступного кола.

        - Танець скінчився, а я не хочу давати вам ще більшої фори. – та мені вже й не хотілося. Сьогодні я прагла отримати все. - Кожен отримує свого компаньйона і хай почнеться фінал.

        - Олі, ми не були на кухні, – повідомила Наті, наближаючись до нас. - А Гевейн сказав, що вони не були у саду. Треба поспішати, – і дівчина силою потягла мене геть.