Розділ 3. Капітаном бути нелегко....

Три тижні потому

Невелике вантажне судно щодуху втікало від патруля із 3х системників в системі Іль-де-Па-3. Воно скидалося на бочку з гострим носом та трубами восьми двигунів, з яких працювали лише чотири. Судно повільно відривалося від патрульного, а за мить із його трюму почали вилітати якісь великі шматки металу, що, мов кулі, полетіли в патрульне судно, змусивши його різко змінити курс.

Два інші перехоплювачі, які гналися за втікачем, вмить розділилися: один відправився до постраждалого судна, інший кинувся навздогін.

Та втікачі запустили ще два двигуни, збільшуючи швидкість.

Система подала сигнал: до виходу із зони глушіння та входу в гіперпростір втікачам залишалося не більше сорока хвилин ходу. Прогноз ШІ на втечу, якщо їх не перехопити, становив понад сімдесят вісім відсотків.

— Ну й ідіоти, — Штокк, яка зараз була на зміні, подивилася на Монка.

Той глянув на старпома, ніби питаючи: «І що ви будете робити?»

«Емберлі» м’яко обійшла один з астероїдів і попрямувала прямо за уламками, які втікачі розкидали позаду себе.

— Спробуй поставити там глушилку їм по курсу

Штокк похитала головою.

— Не вийде. Металеві уламки весь час її блокуватимуть.

Старпом кілька секунд вивчала дані, які ШІ судна подавав після обробки телеметрії. Лейтенантка замислилася, а тоді усміхнулася.

— Артилерія. Взяти його на приціл, пустити кілька пострілів по курсу й підемо вперед на перехоплення.

Пролунали сигнали аварійного маневру, і судно вискочило зі свого сховку, кинувшись навперейми втікачеві. Кілька гармат одразу виплюнули ельсотони, ведучи вогонь по судну. Втікачі явно не очікували такого підступу й спробували змінити курс, але не помітили кількох зарядів, що летіли їм назустріч.

 Перші постріли пройшли повз.Наступний залп влучив у кормову частину. Ще один — просто в борт. Монк одними губами вилаявся. Штокк же схопилася за обличчя, а в навушнику капітана пролунав голос артилеристки Мішо:

— А щоб їм! Самі напросилися.

— Капітане, нас комісія затягає… — почала Штокк, але тут же замовкла.

Кай, який сидів у своєму звичному кутку, раптом засміявся.

— Старпоме, ви з шахти впали й головою об відвал вдарилися? Вони втікали. Це контрабандисти. Все добре. Навіть рознести їх ми могли. Вам статути писати?

Каспер одразу кинув Монку:

— Тільки ми пошкодили судно. Будуть менші прзові.

Той покрутив головою й повернувся до Поля де Мартіна. Сублейтенант, який виконував обов'язки астронавігатора та зв'язківця, зосереджено дивився на капітана, намагаючись приховати посмішку.

— Сублейтенанте, зв'яжіться з втікачами й передайте сигнали мені.

Зв'язківець швидко набрав щось на клавіатурі. За мить у навушнику Монка почулося потріскування — зв'язок у зоні дії глушилок був нестабільним. Капітан покашлявся, а коли почув важке дихання на тому боці, заговорив:

— Увага, судно-втікач. Говорить капітан судна «Емберлі-09», 7123-ї ескадрильї, 7-го флоту Республіки Артан. Лейтенант Деметріус Монк. Вимагаю заглушити двигуни та підготуватися до буксирування на базу флоту. У протилежному випадку ви будете знищені. Наступні постріли будуть бойовими.

Запала мовчанка. Його офіцери намагалися втримати щелепи на місці. Лише Кай спокійно відпив чаю й подивився на капітана так, ніби чекав, що буде далі.

Монк теж мовчки чекав відповіді від судна-втікача. Серце шалено калатало. Він раптом відчув, що, здається, трохи перегнув палицю. За мить у навушнику пролунав глухий жіночий голос:

—  «Емберлі», не стріляйте. Ми здамося...

У рубці пролунав одночасний видих п'ятьох людей. Капітан нарешті розслабився й відкинувся в кріслі. 

Коли він сидів у невеликій їдальні й пив лате, міцно стискаючи стаканчик руками, які трохи тремтіли, до нього підійшов політофіцер. Кай спочатку задумливо подивився на свого командира, а потім тихо кинув:

— Кеп, я подивився по логах системи та місцевих. Берг теж дивився двічі. Вони не відповідали на всі вимоги, тільки та ваша на знищення їх зупинила. Все по закону…але.

Монк підняв голову.

— І?

Кай сів навпроти, поправив термінал і вже голосніше, офіційним тоном продовжив:

— Я б радив вам уже зараз писати рапорт та звіт із поясненням, чому ви взяли їх на слабо. У мене є шаблони.

Монк насупився.

— Чому це звучить так, ніби я вже винен?

— Бо нас бюрократи, яким не дуже сподобається, що ми судно побили, замучать до смерті.

Капітан ляснув себе по лобі під схвальний кивок свого політофіцера. У голові весь час щось крутилося, і він ніяк не міг зрозуміти що ж він тут упустив. Монк відсунув чашку, кинув Каю:

— Дякую.

І майже кулею кинувся до своєї невеличкої каюти, яка поєднувала кабінет та спальню. Увімкнув великий термінал і почав набирати звіт за бій — за шаблоном, який скинув йому Кай. Тоді відправив на базу флоту і ще одну копію на штаб Німіца.  Побачив знайоме слово «звіт» яке висілну в нагдувачі задач і знову скривився.

— Бачити їх більше не можу...

Та все ж відкрив нагадайку.

Запит на видачу нових запасів рельсотонів.

Зітхнув, узяв шаблони та почав писати. У пояснювальній записці зауважено, що саме старі й уже зношені системи озброєння стали однією з причин того, що під час перехоплення довелося вести вогонь кількома залпами.

До рапорту додав копію відмови технічного відділу видати нові рельсотони, яку отримав два тижні тому.Монк відкинувся в кріслі й усміхнувся.

— Викуси, майор Ліндеманн. Я буду мати нові пукалки…

Хочеш посилати лейтенанта вчити статути про експлуатацію озброєння — будеш знати.

Хлопець оглянувся й зітхнув. Кабінет капітана, в якому він так колись хотів сидіти, у його випадку виявився невеликою кімнатою, в якій ледве вистачало місця для столу, крісла та вузької шафи біля стіни. За невеликою металевою перегородкою, завішеною голофото з краєвидами планети Анк, ховався крихітний санвузол.