Розділ 2. Передача судна із флоту в флот цікава річ

«Емберлі» повільно почала набирати розгін під вмілими рухами сержанта Камаля. Пілот вів судно на 0,5 нормальної тяги, даючи змогу артилеристці Мішо вести вогонь із рейлстронів по астероїду-цілі.

Монк важко потер обличчя. Мія тримала сувору дисципліну й постійно ганяла своїх артилеристів на навчання, але йому бракувало веселого балагура Грімо, з яким молодий капітан служив на «Нові». Той постійно сипав жартами й сприймав усе просто. А  сержант Мішо поводилася так, наче була сухарем. Боги, вона певно такою й була.

Капітан подумав, що все ж гумор — це необхідна річ навіть під час бою. Вони ж не кіборги, не спільноти зі світів Континууму й не ШІ із сингулярності.

— Цілі взято, — дзвінкий голос артилеристки пролунав у його навушнику.

На екрані капітана повільно з'явилися проєкції цілей, маркери роботи рейлстронів, траєкторії та очікуваний результат попадання.

— Готові відкрити вогонь.

— Сержанте Камаль, збільшити швидкість до 1,1 від норми, — капітан глянув на Штокк, яка здивовано подивилася на нього, й увімкнув гучномовець. — Судно, увага. Перевантаження. Маневр за сімнадцять секунд після мого сигналу.

Завила сирена, попереджаючи про початок маневру.

— Сержанте Мішо, готові трохи постріляти в таких умовах?

— Сер, ШІ-системи показують, що траєкторії нестабільні, — голос Мії звучав майже як у робота з дешевих фільмів, згенерованих нейронками. — Потрібно більше часу на обробку та коригування.

Монк зловив оцінювальний погляд Кая, який сидів у кутку крихітної командної рубки й читав дані по судну.

Усміхнувся й кинув у загальний канал:

— Навчання й потрібне для того, аби йти без коригування. Приготуватися до маневру.

Завив сигнал, і судно почало набирати швидкість. Світло в рубці почало тьмяніти — ШІ почав економно розподіляти енергію, спрямовуючи її на пріоритетні системи, зокрема систему компенсації перевантажень.

На екрані з'явилося кілька цілей, повз які пролетіло судно. Вони за мить зникли, коли в них врізалися вольфрамові кульки.

Монк почув тиху лайку Мішо. При оцінці ймовірності попадання на сімку із десяти швидкість збила систему, і вони влучили лише в трійку.

— Повторити маневр, — кинув капітан, тоді подумав і додав: — Містере Камаль, додати ще десять відсотків до швидкості.

Цього разу маневр навіть не вдалося завершити.

Завила аварійна система: один із реакторів почав давати збої, а два рейлстронни подали сигнал про несправність гіроскопів.

Шток пожвавилася й подивилася на капітана, який сидів, задумливо підперши підборіддя рукою.

— Містере Берг, — викликав старшого техніка Монк. — Що з реактором? Скільки часу на відновлення?

— Сер, — голос техніка був сухим та зосередженим. — Загалом усе в нормі. Дефект буде усунуто за тридцять хвилин. Прошу поки не робити різких маневрів.

Монк відчув, як шалено б'ється серце. У голові вже застрибала ідея додати ще реалізму, і він уже було почав говорити, але Каспер, який до того мовчав, випередив його:

— Слухай, ти недоГаррінгтоне, — голос ШІ був насмішкуватим, — може, для першої проби пера вистачить лякати людей та ламати судно? Нам ще на ньому патрулювати.

Капітан видихнув, відчуваючи, як дикий азарт побачити, що ж усе-таки вийде з такого навчання, бореться з обережністю.

Він швидко вивів кілька статистичних даних. Ніби все ще було в межах навчального режиму, якщо почати ганяти їх далі.

Та тут же зупинив себе. Ні. Каспер правий. Не варто заганяти ні людей, ні судно.

Монк прокашлявся.

— Зрозумів вас, містере Берг, — він оглянув рубку й побачив, як Штокк тихо видихнула. Схоже, репутація в нього після цього буде не найкраща.

Скривився й узявся за наступне питання.

— Сержанте Мішо, як ви? Вислати техніків?

На мить вона задумалася.

— Ні, сер, — відповіла вона. Потім знову подумала й додала: — Може, хіба що одного. Здається, в нас рейка не втягується в кожух.

Монк кинув запит ШІ, який відповідав за діагностику судна, а тоді подивився на Штокк.

— Старпоме, ваші рекомендації?

— У ремонтну майстерню, сер, — одразу відповіла вона. Тоді швидко переглянулася з політофіцером та пілотом, ніби шукаючи підтримки. — Просто, сер, там найкращий ремонт.

Монк важко видихнув, відчуваючи легке роздратування, але тут же взяв себе в руки.

— Я зрозумів вас, старпоме. А послати дроїда чи дрона? Або інженера?

Штокк похитала головою.

— Сер, ризик втрати вищий.

Кай важко зітхнув. Можна було лише мовчки погодитися з нею.

— Добре. Дослідіть, скільки часу займе кожен із варіантів, і повернімося до цього питання пізніше.

— Але вона безініціативна, — хмуро кинув Каспер. — Не дивно, що стільки років просиділа на старпомі.

Капітан дивився на систему Сарантій-9, у якій вони проходили навчання. Натиснув кнопку VR-реальності, і йому на очі опустилися великі окуляри.

Тут же стиха вилаявся. Йому й досі морозило шкіру та кидало в жар від того, що перед ним раптом постав відкритий космос.

Поглянув на зорю, яку місцеві називали Крісп. Жовтий карлик масою приблизно 1,1 Сонця Терри. Віком орієнтовно шість мільярдів років, плюс-мінус кількасот мільйонів.

Дев'ятнадцять планет, з яких у зоні Золотоволоски — лише дві.

Одна, трохи спекотніша за звичну для людей, — Сарантій-2. На її орбіті розташовувалися численні станції, які відбивали частину випромінювання зорі, перетворюючи його на електричну енергію.

Позаду крутився Сарантій-3 із двома великими супутниками. Холодна планета була раєм для лижників та альпіністів.

Далі крутився газовий гігант із кільцями, за ним — поле астероїдів, потім ще один гігант і знову поле астероїдів.

Хлопець пролетів від орбітального форту до форту, аж поки не опинився в системній Хмарі Оорта, де й був розташований полігон.

Усміхнувся.

— Он вони, зорі.