Розділ 1. Політофіцер Кай

Джулія: Ти там ще живий, пірате?

Монк: І навіть затвердили на судні.

Джулія:Не вірю. Хто за рік отримає власне судно?

Монк: Півтора. Фактично це один із розвідувальних рейдерів класу «Нишпорка». Капітан, політофіцер, астронавігатор, два артилеристи, слабенькі ШІ, чотири торпеди та рейки, якими можна насмішити хіба що фрегат.

Джулія: Скажуть, що протекція. Як і про мою роботу.

Монк: А вона як?

Джулія: Чудово. Узявши твою тактику, я розробила систему протидії рейдам у межах зоряної системи. Щоправда, коли фінансисти порахували вартість — вили на весь Моркпорк. Усього лише сімдесят мільярдів кредитів. Уявляєш, які жмоти? Скидаю план.

Монк: Джулі... Та це щось... Сім фортів, станції, мінні поля... Ти з ким воювати зібралася? А оптимізація?

Джулія: От її й роблю. Маю ще пів року. Потім — до Академії Генштабу з цією роботою. Ну або з іще одним таємним проєктом. Але більше нічого не скажу. Ти у відпустку знову не летиш?

Монк: Спробую. Попереднього разу Горн прикомандирував мене до «Амоса-06». Тепер я капітан «Емберлі-09». Думаю, якщо він іще раз проверне таке, то наступного разу зробить мене виконувачем обов'язків на якомусь корветі чи фрегаті. Тому мав би вже відпустити.

Джулія: Ти там рухайся. Тут хижаків багато...А я сумую. Все, бувай. У мене заняття.

Молодий офіцер відставив термінал і почав їсти синтестейк із пюре з місцевого аналога картоплі. Скривився.

— Як там говорив Каспер? Кілька тисяч калорій, аби відійти після космосу й не нити.

Він відкрив список повідомлень і переглянув статуси друзів.

Патрік та Оскар були на чергуванні. Марі, Шарк і Жульєн досі не повернулися з візиту до дипломатичного корпусу на Новому Кробузоні-6. Рагнар продовжував лікування після того, як його судно врізалося в астероїд через помилку служби астронавігації та ШІ-навігатора.

Втім, сам Рагнар писав, що госпіталь чудовий і він би "ще рік посидів".

Монк усміхнувся, побачивши кілька фотографій чорнявих дівчат у стильній формі, які красувалися в його переписці з Рагнаром. Вилаявя коли помітив вхідний дзвінок від друга. Згадай гуляку - от, і він. Торкнувся вуха, де був навушник гарнітури, вмикаючи виклик.

— До речі, пірате, — офіцер сидів в великій палаті, позаду чулися тиха музика та веселий жіночий сміх — Меггі, Анетта й Лавінія мають вільний вечір. Не хочеш до нас? Я сам уже не в силах витримати стільки ніжності.

Монк хмикнув.

— Вибачай. У мене Джулія. Ще судно приймати й нового політофіцера зустрічати.  Сам щось думай. 

Рагнар повернув голову й кинув в глибину кімнати.

—Вибачайте, дівчата, він безнадійний, — все втонуло у веселому сміхові,  — ну, як передмаєш, набирай.

Монк несхвально похитав головою — ну, блін, куди йому зараз така дурня, може якби не мав дівчини. На мить задумався — та блін, хоч піти посидіти. Джулія ходила ж на всякі флотські зустрічі, вечори та навіть губернаторський бал. Скривився — пригадавши фотки й відео з того. Дівчина легко вела в танці якогось важливого майора із Першого Флоту. Через Захарію пробив, хто він та що. Знову зітхнув, й  на автоматі потягнув лате, яке підвіз автоматичний офіціант. Подумав, що ще чотири роки тому він ремонтував реактори та електросистеми на «Новій». Тепер люди чекали від нього наказів, і він мав довести, що судно дали не через якусь міфічну протекцію Харкеманів, Горна чи ще когось там, а через реальну роботу.

Зробив ще один ковток. Та щоб їм клинило всім коліна, як створи розхитаного старого рельсотрона.

Він би й далі спокійно сидів помічником капітана. Тим більше, Вальотт, до якого його перевели, був золотою людиною. Двадцять років служби у Другому флоті, потім перехід у Сьомий, де він отримав спочатку ланку з двох кораблів, а згодом командування ескадрильєю з шести суден.

Ті довгі розмови з капітаном про життя та відвідані планети. Як він витягував своїх помічників у перервах між вахтами — а інколи й просто під час них — і міг годинами говорити.

На судні його називали Кеп.

Найбільше мріяв про те, що після відставки купить невелику плантацію з тютюном.

Але не склалося.

Два місяці тому, переслідуючи загін контрабандистів, ескадрилья розділилася на ланки й погналася за ними в сусідню систему.

І треба було такому статися, що в системі 787D45KR вони натрапили на справжню базу контрабандистів.

Кілька залпів торпед, кілька мін і година бою.

Судно ледве відійшло, втративши сім десятків офіцерів та матросів зі ста людей екіпажу.

Монк, як старший за званням, три дні майже не спав, поки вони латали реактор, відновлювали системи та тягнули корабель до бази.

Тепер його відкликали з патрульної ескадри й повернули назад у розвідувально-ударну. Горн вирішив, що молоде поповнення має отримувати не лише розвідувальні місії, а й реальний досвід у різних частинах флоту.

Так, Патрік побував на охороні дипломатів, Оскар служив біля штабу флоту, а Монк — у патрульних.

І ось мало того, що його відкликали назад в ударну ескадру, так ще й дали невелике судно п'ятої ескадрильї під командуванням капітана Німіца.

Хтось би сказав, що це казкове підвищення для курсанта, який іще рік тому був в академії. Але Монк дико боявся, що не впорається та що відповідальність занадто велика.

І ще гірше — він уже чув, як деякі старші офіцери перемивали йому кістки.

Час від часу, коли він проходив якісь старі компанії  у коридорах чи в їдальнях, до нього  долітали слова:

«підвищення»,

«вискочка»,

«майор Харкеманн».

— Вибачте, що відволікаю, — над ним прогримів бас, у якому чулися впевненість і легка веселість.

Монк підняв очі й мало не завмер. Біля його столу стояв майже двометровий чоловік у акуратній формі з погонами кан-лейтенанта. Форма виглядала так, ніби її щойно забрали зі складу: новенька, ідеально випрасувана, вона сиділа на ньому так, наче була частиною рекламного ролика про могутність флоту.