Розділ ІІІ - Куля в голову

   Настала тиха і спокійно ніч. Десь далеко ще пробивалися промені ясного сонця, але зорі уже виднілися на небі. В пустелі, на фоні ночі стояли засохлі кактуси, а десь далеко зупинився перекотиполе. Дика ящірка повзла по стовбурі кущика, на якому вже не було листя. Він не цвів, а просто помирав на сонці, лише ніч його рятувала від спеки. Овіяне темрявою ранчо було захищене. Фрейд і Сара сиділи при світлі свічки, він читав старі листи, які знайшов на горищі, а вона малювала вугіллям по старій дошці. На годиннику уже була десята година вечора. На вулиці гуляв вітер.

  Здалеку виднілися світло свічки в хаті. Через замите пилюкою скло добре було видно оранжевий вогник. По піску в сторону ранчо ішли кроки. Крок за кроком шелест піску видавав їх. Під вий пустельних псів їх хотьба здавалася таємною і страшною, інтригуючою і повільною. Джері йшов попереду, а Джо і Том йшли слідом. Кожен був озброєний по заслузі. Том завжди носив із собою два ножі, та персень з голкою. Джо тримав позаду себе рушницю з двома патронами з порохом в кишені. Він вважав, що для старого діда, під тип Фрейда більше і не треба. Джері ж тримав два батьківських револьвери, на поясі ніж і ще кілька патронів. Вони уже й дочекатися немогли, як пробереться, вб'ють його, а дівку заберуть собі. Джері вже облизував пику, поки дивився на ранчо з високого горба.

  Фрейд акуратно виглянув у вікно. Вони стояли мрв трійка вершників апокаліпсису, лиш смерті бракує позаду. Він наказав тушити свічку. Як тільки він це зробив, миттю поклав драбину і заліз на горище разом із нею і зачинив на засов. Розбійники побачивши, що свічка більше не горить, подумали, що вони лягли в ліжко і рушили до подвір'я. Тільки вони підступили крок через старий засохлий пісок як почувся крик Тома.

 - Ай сволота, нога! - нога Тома потрапила у капкан, який переломив йому щиколотку. Біль була страшенно сильною. Джері підняв його, перемотав ногу і вставив у бинт дві тверді палиці. 

 - Іти зможеш? - запитав Джо.

 - Так, але боліти буде сильно.

 - Нічого - відповів Джері - Потерпиш.

  Коли вони підійшли ближче до воріт, Джері зі всієї сили крикнув до Фрейда, в надії, що він почує і розумно віддасть їм дівчинку. 

 - Старий!!! Якщо ти розумний і розумієш усю суть дій, то ти віддаш нам дівчисько і ми залишимо тебе і твоє ранчо в спокої! - Фрейд лиш поглядав акуратно в вікно. Він не збирався віддавати їм Сару, бо вже власне назвав її своєю донькою по її власному бажанню.

 - Він не відповідає, Джері - сказав Том, ледь стоячи на нозі. Він акуратно тримав її над землею. Джері нервово поглянув на будинок. Він хотів спалити це все до тла. Він вдарив ногою по плоті і він впав.

 - Якщо ти, старий ідіот не зробиш те, що я кажу, я витягнув твоє серце з грудей і залишу тебе тут гнити - він був у бішенстві, з його писка текла слина, а очі були червоні як у бика - Віддай дівчинку і залишайся на свому сраному ранчо.

  В відповідь Джері була лиш тиша. Фрейд, сидячи на горищі абсолютно спокійно реагував на його крики. Він уже наперед знав, яким до нього прийде цей Джері. В правому плечі буде дірка, а рука і ребра будуть... чи то він так себе накручував, чи то він дійсно знав, що буде. 

  Джері зі злості наказав своїм хлопцям обходити навколо і шукати непомітний прохід, а сам власне пішов на пролом. Він вибив ворота і попрямував доангарк, який першим потрапив йому на очі. Том пішов через задній двір, де були засохлі грядки. Він акуратно переліз і пішов у сторону старої майстерні. Джо ж ішов через боковий в'їзд де була стара конюшня. В конюшні на той час був лише кінь Схід, який спокійно спав. Фрейд уже був готовий до перегляду невеличкої вистави. Гра почалась. Сара спокійно дивилася в вікно і наглядала за діями кожного з розбійників.

  Том хотів зайти у стару майстерню, у надії знайти там щось цінне і корисне, що можна б було добре продати. На столах валялися всілякі ножі, ложки молотки і цвяхи. Багато пилу від дерева і скалок. Він забрав у сумку все потрібне і краєм ока побачив якийсь блиск, що стояв на полиці вище. Це був золотий келих, з якого потроху спадала фарба. Він хотів його досягнути, але ніяк не міг. Перешкодою була висота, низький зріст і біль у нозі. Тоді він підклав під полицю старий табурет, зачепився за міцну дошку і випадково штовхнув келих рукою. Табурет почав хитатися, а на пику йому висипалася металева стружка, яка була дуже мілко подрібнена. Він випадково надихався і почав кашляти, бо метал осів на легені, а табурет був підпиляний і вламався. Том упав на підлогу. Біль у нозі стала ще більшою, а голова вдарилася об стіл. Він приклав долонь і побачив, що з рани тече кров. Він розізлився.

  Тим часом Джо був у старій конюшні. Він забрав у маленький набедреник підкови, які знайшов, кілька інструментів і уже хотів виходити, як тут прокинувся Схід. Він почав буянити і вставати на задні ноги. Джо налякався, що він зараз його затопить і хотів втекти, та тут його нога застрягла між перекладинами на підлозі. Стара підлога, які давно прогризли миші уже валилася і тому проломалася під його вагою. Кін вирвався з загону і побіг прямо у сторону Джо. Лиш мить і він зі свистом вилетів з конюшні. Упавши на пісок він піднявся і почав бити кулаками об все, що попало. Вступивши крок він натрапив на лежачі граблі, які Фрейд випадково залишив, навіть не плануючи це як пастку. Вийшло кумедно, коли з цим ударом з його щеки випало два золотих зуба. Плюнувши скривавлену слину він нервово попрямував до самого будинку.

  Джері у це момент був коло ангару. Всередині було неприбрано, все присипане пилом і сухим сіном. Ввімкнувши світло, яке досить сильно мигало він почав вишукувати, де б він міг заховати дівча. Він перевертав усе, що бачив. Перевіряв кожну комоду. Все що стояло в ангарі, було перевернуте догори ногами, але дівчини ніде не було. Він уже хотів повертати назад, як випадково штовхнув ногою щось металеве. Під його ногою лежав капкан, в який він ледь не втрапив. Він втямив, що цей старий приготував багато чого для них. Лиш він переступив капкан, як випадково потягнув за непомітну мотузку, яка потягла за собою невеличкий брусок, на якому трималося тринадцять скляних банок. Від сильного поштовху, під нахилом до 60 градусів банки почали котитися на нього. Скло билося і різало шкіру. Осколок потрапив на руки, ноги, чоло, єдине куди не потрапило це рот і очі. Джері корчився від болі. Він проклинав Фрейда усіма можливими словами. Він вже уявляв як розрізає його стару, зморшкувату гортань. Він тримав револьвери в руках, бо завжди був на поготові стріляти першим. Він вийшов на вулицю, де зустрів скривленого Тома і нервового Джо.