Розділ ІІІ - Не замикаючи очей

Настала ніч. Ранчо вкрилося темрявою. Світло не горіло в будинку. Лише маленька свічка на столі при вечері давала легенький вогник у будинку. Коні в стайні поснули, схиливши голову до долини. Кури не ходили по нічному дворі, все спало мертвим сном на тихому ранчо. 

За столом сиділи всі, окрім Лукаса. Він був на горищі і тримаючи гвинтівку в руках, яку дав йому чоловік Сари, споглядав в віконце і вистежував Шаленого. Він все ще відчував, що саме він є його смертю, тому десь глибоко в душі він боявся його. Він бачив його у кожній піщинці пустелі. Він знав, що ця ніч може бути для нього останньою. Але з іншого боку він знав, що зустріне свого брата, буде лежати в землі, поряд з ним. Його ніж був у кишені, позаду паска, в чохлі був револьвер, але всього з двома патронами, а в руках трималася гвинтівка з порохом, щоб надати жертві максимального болю. Порох вб’ється в шкіру і почнеться внутрішня кровотеча, таким був план Лукаса. 

Незабаром на горище піднялася Сара зі своїм чоловіком, якого звали Томас. Він підійшов до нього, потис йому руку, а Сара обняла його і поцілувала в щоку. Вона сіла поряд, бо знала, що діти заховані в підвалі і їм нічого не погрожує. Чоловік дав йому трохи перпочити і сказав Сарі подати йому вечерю. Лукас сів їсти, а Сара була поряд з ним. Вона була трішки напружена, бо ця ніч для неї була такою ж як багато років тому. 

- Такої ж ночі я назавжди втратила дитинство, коли всадила кулю в голову Джері.

- Джері? – запитав Лукас. Його сонне око вже не могло бачити добре. Він був сліпий на одне око ,але іншим ще міг дивитися на її волосся, яке мабуть бачить востаннє. 

- Так, його звали Джері – Сара згадувала ці моменти з похмурим обличчям. Її біль полягав у тому, що вона могла втратити єдиного батька, який у неї залишився. Вона могла втратити Фрейда – Він був розбійником, одним із трьох. Він найбільше хотів мене вбити. Навіть не думав, що за мене дадуть гарну суму, як за рабиню.

- Фрейд не дурень, щоб дати тебе викрасти, чи вбити. Він буде стояти горою за тебе, навіть на небесах, чи в самому пеклі. Він захищатиме тебе, де б він не був – ці слова заціпили Сару в саме серце. Вона гірко заплакала і почала тулитися до Лукаса, як колись тулилася до Фрейда. Вона відчувала в ньому його, а сам ж Лукас не міг повірити, що колись ще відчує таку любов. 

Раптом чоловік Сари здригнувся і почав гукати Лукаса до вікна. Він дав йому гвинтівку і сказав глянути на пагорб, що далі від дороги. Коли Лукас взяв приціл і поглянув на те місце, то побачив стоячого чоловіка, в героїчній позі, який тримав руку на револьвері. Лукас здригнувся і відійшов від вікна. На обличчі в нього було написано все. Можна було прочитати, наскільки він боїться його. На пагорбі стояв Шалений Алекс. Він хоч і був звичайним розбійником, але його страшна слава полягала в тім, що він убив не мало людей на дикому заході, не забруднюючи руки в крові. Або він вбивав кулею, або за нього вбивали кулями. Тому від нього можна було очікувати всього. Кожен з його посіпак міг бути уже в будинку. Лукас наказав Сарі спуститися в підвал до дітей і погасити свічку, а сам, разом з Томасом взялися за приготування до приходу гостей.

Тим часом на пагорбі, де розляглося четверо чоловік, на чолі яких був Шалений, розбійники готувалися до наступу. Це не була війна, тому Алекс не переймався такими дурницями. Він не збирався навіть кроку ступати на цю землю, але своїх людей готовий був послати.

- Ваша задача проста. Якщо Боб, Джек-Харем і Краб не змогли впоратися з ним в провулку, то тут ми повинні все зробити.

Всі відповіли, що все зрозуміли. Через хилину четверо розбійників уже наближалися до ранчо, а Алекс стояв на пагорбі і споглядав на це видовище. Йому подобалося керувати своїми людьми. Він знав, що вони, заради нього, підуть на смерть. Йому було так смішно, що його хлопці не впоралися з дівчиною і старим чоловіком в тому провулку. Джек-Харем пробіг з вирізом на грудях до табору через дві години після втечі Лукаса і Сари. Коли Алекс побачив це, то збісився і вбив свого товариша, а сам наказав усім піднятися і готуватися до навали. Тепер він стоїть і дивиться на те, як смерть від його рук наближається до Лукаса. Його очі горіли злобою. Він вже бачив Лукаса мертвим перед собою, а Сара лежала поряд з ним. Такою була його мрія. Помста оволоділа ним і він не міг повернути все назад. Він був готовий піти на таке, тому поряд з ним стояла коробка, з флягами, повними смоли і трямками в них. Його посмішка засвітилася ще єхидніше.

Лукас і Томас уже встигли закінчити приготування пасток. Полки розбійники повільно пробиралися сюди, вони зробили все, щоб не дати вціліти нікому. Нехай знають, що є на цій землі ті, хто цінують мир і злагоду. Сам ж Лукас і Томас забралися на саме горище, де і були з самого початку. Сара з дітьми заховалася в підвалі, який був накритий килимом з конячої шкіри. Лукас ледь дрімав, але не змикав очей з прицілу, який був покладений на тих, хто йшов спереду, спотикаючись об пісок. Томас тримав у руці револьвер із трьома патронами, які можуть у підходящу мить врятувати комусь життя. 

Четвірка, що була послана Алексом, уже була поряд з ранчо. Кожен уже перескочив через старий, дерев’яний пліт і розшукував простого способу як пробратися в будинок. Двоє пішло у сарай, а інші у склад з сіном. Їм важливо було вбити всіх, кого відшукають, а для себе прибрати чогось цінного. Поки Шалений стояв на пагорбі і дивився за усім, іншим була дана воля творити все, що забажають. Двоє, що пішли в сарай тим часом перегукувалися між собою.

- Чуєш Хаме, а тут не може бути ніяких пасток? – запитав Рік – Нам потрібно бути обережними.