Рокі До був незлецьким пустуном

Гармонія й не зчулася, як дні стали швидко пролітати один за одним у веселому вихорі, у забавах зі своїм другом Рокі. Якщо принцеса й хотіла завести пухнастого друга, то ракета Рокі До таки змусив її забути на деякий час про собаку. Адже вона (точніше, він) хоч на перший погляд був звичайною моделлю ракети, але завдяки чарівному дотику Короля і Магістра в одній особі, мав характерні риси, що дуже нагадували грайливе цуценя. Тому він, Рокі До, став надійним і вірним компаньйоном Гармонії в її іграх.

Відразу після школи вона з нетерпінням прилітала додому, щоб зазирнути до ангару Рокі, в якому він її чекав, мирно дрімаючи серед різноманітних машин та інструментів. Він прокидався від її дзвінкого голосочка:

– Рокі До Мі Фа, Рокі, лети до мене.

І коли прилітав до неї, вона, обіймаючи його обома руками, говорила:

– Молодчинко, як я люблю тебе, Рокі До.

Їй би точно не вдалося так діставати цуценя, яке б одразу незадоволено гарчало у відповідь. Натомість Рокі вона могла запускати куди завгодно: в кущі чи навіть у ставок – завдяки удосконаленню водонепроникності корпусу ракети. Рокі був терплячий і ніколи не ображався. Навпаки, йому навіть було цікаво, що на цей раз вигадає принцеса.

Коли Король Ваня обладнав Рокі маніпуляторами, той навіть почав приносити подарунки Гармонії. Наприклад, реп'яхи із заростей на березі ставка, куди вона його іноді запускала. Щоправда, він не знав, що реп'ях – не надто годиться як подарунок. Але оскільки про це не знала й Гармонія, вони обидва добряче повеселилися, коли Рокі, повернувшись зі ставка, залишив по реп’яху на її білій футболці і рожевих шортах, коли обійняв дівчинку своїми маніпуляторами. Рокі До був незлецьким пустуном.