Глава 7

Я мало не запізнився на початок гулянки. Останній бій видався трохи нервовим. Тільки но я добив одну жабу, так до мене підскочила ще одна. Буро-зелена з яскравими жовтими плямами навколо очей. Таких я раніше не бачив. Ніякого магічного посилення в неї не було, а ось чисто фізично вона виділялась серед інших. Та й інтелект точно більш розвинений, ніж у багатьох монстрів! Спочатку поцілила в мене язиком, потім затягнула у багнюку. І доки я намагався виповзти на відносно тверду ділянку, плигнула на мене, взявши невеликий розгін. Спасло мене, як не дивно, болото. Я частково ухилився і масу цього буйвола зловив на плече, по пояс увійшовши в багнюку. Ноги й руки вціліли, та й розчавити мене не вийшло. Я ж зачепився обома мечами за тварюку і став потихеньку відкачувати в неї здоров'я. Помалу вона й витягла мене, копирсаючись, мотаючись туди-сюди плекаючи надію цапнути доволі зубастою ротякою. Але ризик був виправданий дивною здобиччю. Крім шкури високої якості у шлунку жаби я знайшов ще й три шматки “чорнозалізної руди” розміром з голову. Якщо ж мій кулон з “системою” впізнав ці каменюки, то напевне цінна річ до мене попала.

Не ризикнув далі загравати з вдачею, я побіг назад, у фортецю. Добуте м'ясо закинув у вовчу яму, з кілками. І хижаків стане менше, що плюс до безпеки місцевості, і я трохи балів розвитку може отримаю. З парою лапок, як поясним мені Даріус, робити ніхто нічого не буде, адже геморно. А те, що мені пощастило, я прочитав по обличчю коваля!

– Звідки в тебе це? - вихопив у мене всі три шматки Кірс.

– Чорне залізо? З жаби одної. Чим воно таке цінне?

– Крім того, що у двічі міцніше за звичайне, його корозія не бере. І магічні посилення на речі з нього легше накласти. Полюс, вони часто дають додатковий ефект. Ти ж розумієш, що я не віддам тобі ці шматки породи.

– Та я до тебе їх і ніс. Хотів обміняти на щось.

– Так, так! Зачекай трохи. Дороблю обладунок і дещо принесу. Спеціально для тебе!

  Вирішивши, що діватись мені все одно нікуди, я присів на лавці. Поки коваль доробляв пластину для кіраси, я в черговий раз пройшовся по своїм умінням. З подивом виявив там щось нове – 'маскування'. Ця штука зменшувала радіус з якого мене могли помітити, якщо буду рухатися дуже повільно і поводитися максимально обережно. Наприклад – повзти в лісі. Через те, що здібність вже була другого рівня, та ще й прокачано на половину до третього, отримав її напевно в полюванні на орків.. Гмм, а це дуже гарна підмога в майбутній розвідці.

– Все, закінчив! Ходімо. Я вже давно не брав в руки цей меч, так що не пам'ятаю точно, він це, чи ні. Геть забув про його існування. Але, ось з'явився ти – наче по нього і прийшов.

  Не знаючи, що відповісти на ці думки в голос, я лише кивав ковалю і мовчки йшов за ним на другий поверх.

– Стривай. Побудь тут, біля дверей.  - прошепотів Кірс, прикладаючи руку до губ. – Там дружина з дитиною – не хочу їх турбувати. Може сплять вже.

Коментувати, що під стукіт його молота не заснути я не став. Може ці двоє до такого звикли, а от відчинені двері й справді їх розбудять. Кивнув ще раз, я так залишився на порозі. Рідкісний меч, спеціально для мене! Це звучало доволі загадково. Що коваль мав на увазі? Просто гарно зроблену зброю для мого рівня, чи щось неймовірне, виключно для моєї раси та моїх здібностей?

– Так, мої сплять. Отже, давай вниз – розглянемо там. - прошепотів з такою теплотою Кірс, що я спускався крадькома, щоб ненароком не розбудити його рідних.

І добре, що ми спустилися. Стримати крик радості було дуже і дуже складно. А справа ось у чому. Звичайні речі були хорошими та поширеними. Якщо грошей вистачає, то можна їх оновлювати, чи навіть посилювати магією. Додати унікальний ефект, на кшталт захисту проти стихій або атака ними ж. Зробити власника сильнішим чи більш витривалим? Легко! А може й що більш дивне, наприклад магічну отруту чи прокляття на меч накласти. Все зводилось до вміння мага, властивостей речі й вартості додаткових інгредієнтів, Але були й надзвичайно унікальні речі, що створили у прадавні часи боги, демони, могутні чаклуни або всі разом.

Власне до чого я це все – коваль тримав у себе в руці демонічний меч! А не сам факт його походження мене вразив. Напевно, я стояв перед ним пів години відпало щелепою. Трохи зібравшись, переглянув характеристики зброї й отетерів! Знову! Це був меч перших ельфів крові. Тих, що почерпнули силу в демонів й покинули Первинний Ліс. Дуже підходяща штука.

Тільки но я взяв його в руки, як рубін запалав м'яким червоним світлом.

“Синхронізацію виконано. Новий власник – встановлений. Рівень скинуто для відповідності здібностей нового власника.”

Агов, що коїться? Ні, не треба нічого обнуляти! Але крик моєї душі не був почутий.

'В цьому мечі зосереджено майстерність ельфійських ковалів та сила демонів з Інферно' - пролетів перед моїми очима текст. Цікаво. А що в нас виходить по цифрах?

“Сила меча відповідає силі власника. Кожні 20 рівнів буде розкриватись особлива властивість (всього п'ять). Перша ступінь – “висушування”. Мізерний шанс вбити монстра з одного удару. Не працює на монстрів без крові: немертвих, големів, конструктів тощо. Не працює на істот з сильною аурою: епічних монстрів, босів місцевості, божеств та їх аватарів та інше. ” - видала система мені доволі детальну справку. Виходить, мій кулон чудово знав, що за річ потрапила в мої загребущі лапи. Та й показники бонусних характеристик і атаки доволі чітко вираховувались.

“До стартових показників у 20 одиниць фізичних пошкоджень і 5 вогнем кожного рівня додається по 5 кожних. А зверху ще по 2 одиниці у силу та спритність. Лише одна ця річ робить мене у два рази сильнішім!