Глава 6

Кухня цього дня була для мене головною територією. Як тільки доїв сніданок, пішов просити в Даріуса дозвіл на практику. Борікли, закриті в клітках, були чудовою ціллю для тренувань навичків. Досвід за них я не отримував, але варіант вбити такого звіра без наслідків все ж непогано. Головний кухар погодився віддати мені двох, за умови що я ж їх й поріжу на м'ясо. Качати кулінарні навички в мої плани не входило, але тут відмовити не міг. Тай невеличкий бонус від професії у характеристики все ж непогана штука.

Підкачав свій рівень, і розібравшись з можливостями нового себе, я став більш ніж впевненим в собі. Думаю, через вбивство високорівневих для мене орків навіть мало не зловив 'зірку'. У ігровому минулому я наробив чимало помилок через відчуття сили. Зараз, хоч все і підштовхувало мене до думки, що це гра, сам я до кінця в це не вірив. А тому, був більш ніж обережним! На своїх помилках я точно можу вчитися.

 З іншого боку, той же досвід з орками показав, як швидко можна прогресувати убиваючи різних істот. Йти на полювання в ліс за боріклами, або ж розвідувальними загонами гоблінів я поки не збирався. А от щурів, або щось більш серйозне залюбки  б вполював. Наприклад – буйвожаб 10 рівня, яких помітив біля річки, що біля стоянки мисливців.

   Оббігавши всю фортецю, я так і не знайшов нікого, кому можуть знадобитися 'запчастини' від земноводних. Отримати квест на них було б чудово. Вже зневірившись, повернувся до мого майже рідного Даріуса.

 – Може ти знаєш, кому можуть стати в пригоді шкури від жаб, або їх м'ясо? А то вже і в алхіміків питав, і у мисливців. Всі кажуть що користі від жаб ніякої.

– Якщо ти збираєшся полювати жаб, що живуть біля річки, то так – толку з них мало. Шкура тонка, і не зшити з неї нічого путнього. М'яса не те щоб мало, та має воно досить специфічний смак. Але все ж приготувати дещо можна.

– Правда? - зрадів я, розуміючи, що моє щастя було весь час поряд. За усмішкою в очах цього кухаря було ясно, що він точно зможе приготувати земноводних.

– Ну, я головний кухар, або хто? У мене є рецепт на обсмаження їх ніжок. Якщо підібрати правильні спеції, то смак буде просто чудовим. Прямо ідеальна закуска до пива! Зробимо таким чином: ось тобі рецепт.

“Триньк” – прийшло сповіщення, що я навчився готувати 'лапки гігантських жаб з травами'.

– Подивися його уважно, - продовжив Даріус. – Нехай тобі поки складно буде його приготувати, майстерність не та, але від тебе потрібно лише принести інгредієнти. Лапки й трави. Збігай до мисливців і тих же алхіміків – нехай підкажуть де у нас зростають потрібні спеції. Я, чесно кажучи, за своє життя жодного разу і не ходив на “тихе полювання”. Як набереш пару снопів, то вертайся до мене.Травичку висушити потрібно, хоч би й біля вогню, а от м'ясо смажити потрібно свіжим! Як щодо того, щоб приготувати 100 порцій і влаштувати бенкет? Для такої закуски наш скнара-гном викотить пару бочок свого фірмового.

Квест 'Бенкет-на-весь-світ' я звичайно ж прийняв. За нього я не отримаю багато досвіду і грошей. Якщо все пройде вдало, то дуже сильно підніметься репутація з солдатами форту. Та головне – мене чекає величезне полювання!

Забігши спершу до алхіміків, просто тому що вони були ближче, я вивчив на халяву професію 'збір трав' і прикупив за золотий карту місцевості, з позначками. Миттєво кусок пергаменту інтегрувався в мою “внутрішню карту”, яка нещодавно з'явилась завдяки відновленню кулона. Тепер я знав де і які рослини можна знайти з мого списку, та знав що знаходиться на території навколо фортеці. 

Ба більше, вже з першим рівнем нової професії я отримав +1 до мудрості. Це мене так здивувало, що не посоромився розпитати детальніше. Уточнивши у них же щодо бонусів, відкрив для себе ще одне джерело посилення. З кожним наступним рівнем розвитку 'збору трав' буду отримувати +1 до інтелекту і мудрості, і аж +5 на кожному п'ятому. Спочатку зрадів ніби як халяви, але потім, підрахувавши скільки тонн сіна потрібно зібрати для чергового апу, відкинув ідею бігати по лісу заради гербаріїв. У моїй ситуації швидкий підйом рівня був важливіше завзятості в отриманні характеристик.

   Спокійно збираючи трави, я згадував дві тестових сутички з 'жабами'. Хоча ці монстри мали дуже мало схожого з нашими, Земними прообразами. По-перше, місцеві жабки були трохи більше за кавказьку вівчарку. Таку угодовану, повну здоров'я вівчарку. По-друге – майже вся спина була покрита роговими наростами: хітином, або якоюсь особливою ​​жаб'ячою корою. І вона дуже сильно заважала їх вбивати. 

Останнє – апетит. У буйвожаб він у десять раз солідніший! Спостерігаючи за своєю першою жертвою став свідком, як вона схопила своїм довжелезним язиком кролика другого рівня. Малий прийшов попити води біля струмка, а став обідом для бурого камінця. Я теж спочатку не розумів, де там жаби, а де – купи багнюки. Але астральний зір допоміг внести корективи. А з часом і без нього став нормально ідентифікувати ворога.

   Але при цьому, буйвожаби  виявились дуже хорошими цілями для мене! Вони дуже повільні та неповороткі, адже звикли полювати із засідки. Нехай атака язиком або стрибок здавалися блискавичними, хоча так воно і було, якщо чесно, то після останнього жаби дуже довго розгорталися. У воді вони були більш моторні. Але йти в воду я точно не збирався.

Та перед полюванням варто виконати прохання Даріуса. Оббігавши галявинки й зібравши потрібну кількість трав я виявив, що до нового рівня професії зовсім трохи залишилося. Пара зайвих характеристик може й згодиться. Невеличка затримка, щоб набрати інгредієнтів трохи з запасом, не має зруйнувати мої плани. Я ж не збираюсь за один день всю сотню закрити.