Глава 5

Наступні дві ями з кілками ми встановили без пригод. В цей час адреналін трохи спав і голова запрацювала краще. І я допетрав, що мій рівень малуватий для активних бойових дій. Кабанчик міг просто плюнути в мою сторону і я б помер. А чи воскрес? Тому тихенько, спокійнісінько все облаштувати і назад, за стіни.

Але боги цього світу вирішили, що нудьгувати сьогодні не вийде. На місці, де ми повинні були вирити останню яму, нашу компанію очікував сюрприз.

Не доходячи до кінцевої точки перший з лучників завмер і підняв руку вгору. Ми зупинилися і присіли – це був знак, що попереду небезпека. Причаївшись за деревами стали чекати, доки він роздивиться ворога і краще вивчить обставини. Через пару хвилин, за які я вже придумав собі казна що, ситуація прояснилась. На обраній нами галявині розташувалися орки! Чотири мисливця в легкій броні, озброєні з луками. Орієнтовно 29го рівня, і один незрозумілий орк 23го. Це було дуже дивно, адже так рано в нашому лісі їх не чекали.

Для мене взагалі це було шоком. Орки? Ідентифікація їх за рівнем? Я точно у грі! Але все для мене зовсім невесело. Мою фортецю взяли в облогу і скоро будуть брати штурмом! Сходив, називається, в розвідку.

– Я так розумію, виманити їх в одну з наших пасток не вийде?  - відійшли ми на безпечну відстань.

– Так, Райз, у них спостережливість краще, ніж у звірів. Та й пастки ми на вовків робили, а не на орків. Точно не попадуться.

– А щось швидко під них зробити? - не хотів я здаватись так просто

Якщо ворог так близько, то його треба перемогти. Як мінімум, завдати серйозної шкоди. На вечерях не раз чув історії про жорстокість орків і битися з ними “по чесному” жодного бажання в мене не було!

– На жаль – не вийде. Вони відпочивають після полювання і скоро підуть до своїх. Просто не встигнемо. - продовжив відповідати на мої питання Закір, наш траппер.

– Давайте хоч простежимо за ними. Може, один відлучитися, вб'ємо його, а слідом й інших. - приєднався до розмови один з лучників.

Втратити шанс скоротити кількість нападників я просто не міг. Та й досвід зайвим не буде! Але страшно було, капець.

 –  Не будь наївним, Райз. Вони у ворожому лісі. І нехай дозорів не видно, але навіть відлити ходити будуть в межах видимості інших. Так що тихенько відходимо. І сподіватися, що їх загризе нічний тварюка яка. Вже темніє, і в лісі скоро стане по-справжньому небезпечно.

 Такий план був логічним. Він був правильним! Але чи то азарт, то чи просто дурь в голову грішну прилетіла, але я хотів перемогти цих орків.

 – Щодо п'ятого. Ким він може бути?

  – Дуже схоже на шамана. Швидше за все, учень, що пішов в ліс по трави та іншу рослинність.

 – Як думаєте, якщо нападемо на них, він за своїми лучниками піде?

 – Не повинен. Але і вони від нього далеко не відійдуть. Доречі, його я побоююся, - відповів Закір. – Шаманство орків дуже шкідливе для нашого здоров'я.

 – А якщо я візьму його на себе? Чи зможете відвернути мисливців?

– Вийде?

– Ну, у нього 23й, у мене ж 11й плюс мій демон. Впораюся!

– Демон? - здивувалися всі троє.

– Персональний фамільяр. Я ж ельф крові, наче ви не знали? А у нас у всіх майже є такий супутник. Змій, покажись!

  Цього разу він виглянув на моїх співрозмовників через праве плече. Мисливці від несподіванки трохи сіпнулися, але тут же прийшли в себе.

– Тю, ти про цього хлопця. Добре, повзи он туди. Ми трохи відійдемо і поставимо кілька простих пасток. Може й пощастить. Як основні сили відійдуть з табору, нападеш сам. Сигналу не буде, але зрозумієш коли треба йти вперед. Якщо щось не так, дій за обставинами на власний розсуд.

Все почалося несподівано. Болт арбалета влетів в голову одному мисливцю зеленошкірих. Його товариш, замість впасти на землю піднявся, і зловив дві стріли корпусом. Якщо перший впав і помер через дві секунди, то другий звалився додолу, але вмирати не поспішав. Відстеживши напрямок стрілянини, орки сховалися за поваленим широченним деревом, яке слугувало місцем для зберігання здобичі. Я ж був за їх спинами. Все вийшло дуже вдало, а тому – погано. Вони не збиралися висовуватися, навчені одним зі своїх. А моїм мисливцям потрібно тепер вийти на відкриту місцевість, щоб спробувати вполювати орків, які зачаїлися.

Така патова ситуація витримала лише кілька хвилин. З пораненого витягли стріли, шаман залив в нього якесь зілля, так що той перестав харкати кров'ю і просто тихо лежав. Але обдарований магією орк на цьому не зупинився. Почалося шаманство, а це точно не доведе до добра. 

Дві стріли влетіло в дерево поряд з ним, але зеленошкірі гарно сховалися. Але примітив ще одне. Мої не стали чекати бозна чого і почали обхідний маневр. Витративши час на перегрупування, декілька раз намагаючись підстрелити особливо допитливих ворогів, ми дочекалися завершення шаманства. Життя пораненого орка почали повзти вгору і він міг скоро стати до бою. Клята магія! Це зводить нанівець весь ефект несподіванки. Потрібно діяти швидко і нахабно! 

Щойно я так подумав, доля підкинула шанс! Болт дивом влетів шаману в ногу і змусив припинити співати заклинання. Один з моїх лучників спеціально чи ні, на короткий час виліз з густих кущів. Помітивши загрозу до нього рушили два орка, закриті середнього розміру щитами, залишивши пораненого товариша і шамана за деревом продовжувати лікування. Як тільки ці двоє зникли в чагарнику, я піднявся і в два стрибки опинився біля поранених. Напустивши Змія на пораненого мисливця, дав вказівку зжерти його сутність. Для прискорення процесу, пару раз ткнув його мечами, опустивши здоров'я в червону зону.

Після чого зайнявся шаманом. Я намагався тримати його спиною до інших орків, щоб ті не підстрелили мене. Але даремно вирішив, що без магії шаман ні на що не здатний. Він виявився досвідченим у володінні посохом, і я не міг його дістати, поки Змій "доїдав" орка. Системне повідомлення про отримання рівня відволікло мене і шаман добре пробив мене у голову.