Глава 4

– На майбутнє. Мені це дуже неприємно робити! - швидко проговорив Змій. Після чого його життя за мить опустилось до позначки “1”, а моє піднялось на 114.

Що ж, нехтувати таким шансом не варто. Обережно, аби не зачепити чого й не привернути увагу інших щурів я покульгав назад. Нагорі, якщо моя надприродня регенерація не подужає відновлення ноги, спробую відновитись на боріклах. Наче травми моє нове заклинання теж лікує, але слабенько. Але розслаблятись на короткому відрізку назад я не збирався. Крок за кроком,  дивлячись навкруги, я брів і був винагороджений за уважність.

У першій секції печери завдяки моєму зору вже 3-го рівня я помітив маленьке світло життя. Я вже навчився нормально ідентифікувати такі речі. Тому було дивно виявити в дальньому кутку крихітне рожеве сяйво. Питання “Як так,” не виходило в мене з голови, адже вже зачищав кімнату. Невже це якийсь підранок втік, тому “сила життя” така слабенька? В принципі, він тут один, та і я трішки відновився. Тому можна ризикнути. 

Повільно рухаючись до точки, побачив у кутку "дитинча пацюка 0 рівня".

"Ви можете приручити дитинча пацюка. Слот під бойового вихованця зайнятий. Бажаєте звільнити?"

Тисну "ні". Позбутися Змія точно погана ідея. Він не раз доводив, що і вже зараз корисний і потенціал для розвитку в нього величезний.

"Приручення неможливе. Чи бажаєте розвивати щура як їздову тварину?".

Думаю, ельф верхом на щурі, та ще картина! Знову тисну відмову. А малеча забилась і пищить у кутку. Відчуває, що його доля вирішується.

"Ваш бойовий вихованець хоче поглинути сутність дитинчати пацюка. Прийняти?"

Нашо воно тобі, Змію? Мовчиш? Добре, тоді приймаю.

Дивимося що з цього вийшло:

Ваш вихованець отримав 10 од. розвитку, а також поліпшив свою атаку – додатковий 1% шкоди отрутою. Мінімум по 1 од. шкоди протягом 5 секунд. З ростом рівнів "отруйний укус" буде також розвиватися.

Гмм, ну теж хліб. Якщо немає обмеження з пожирання інших петів, то це жирнючий спосіб зроби з мого демона супер-зброю. З іншого боку, де брати таких нульовок я не знаю.

“Поглинання крові вашого демона було змінено. Тепер це – пожирання суті.”

– І в чому різниця? - вирішив я знову запитати свого “вихованця”. Цього разу він знайшов сили на відповідь.

– По суті мало в чому. Тепер мені не обов'язково атакувати поранених. І так стовідсотково буду в них відбирати життєві сили. Єдина важлива зміна – смерть ворогів під час дії заклинання. В таких випадках я, а ти разом зі мною, будемо отримувати додаткові бали розвитку.

Не відкладаючи надовго експерименти з новими силами я відразу пішов на кухню. Мішок з щурячими рештками наказали віддати мисливцям, а от до боріклів довго не хотіли пускати. Та, я все ж зміг пояснити, що мені не просто так, а для лікування. Як тільки мій шеф з кулінарної справи побачив ногу, то його наче серцевий напад стався. А що? Ну виглядає, наче кусок м'яса відкусив хто. По суті так і було. Але ж не болить і майже не тече кров. Та сильніше всього він, як і деякі присутні здивувались, коли нога повністю відновилась, як тільки я докачав кров з нещасного борікла. 

Чесно кажучи, я схитрив і дав добити його “пожиранню”, за що отримав 10 одиниць розвитку. Не “вау”, але і так добре.

– Слухай, друже мій демонічний. А в тебе поглинання розвилось завдяки нашим практикам? Може і я колись отримаю “пожирання”?

– На перше – так. На друге – ні. Ти ж не астральний демон. Але в тебе теж будуть етапи змін, пов'язані з кров'ю. На п'ятому, десятому і так далі рівнях.

– Звідки ти так точно знаєш?

– Кристал, а разом і моя пам'ять. З кожним днем все з ними краще і краще. Тому досі байдикувати і гайда пацюків добивати.

– Диви як розійшовся. Віршами заговорив. Але так, ти правий. Перепочили й годі.

Спускався й піднімався я так ще двічі. Але тепер просто для того, щоб винести трофеї та й просто попити водички. Ну і в туалет не серед поля битви, хоч і з пацюками, ходити? Замотався капець! Але роботою своєю я був задоволений. Тепер нашим запасам на зиму ніщо не погрожує. Хоча, сьогодні я почав думати про те, що варто пробити інформацію про документи та й пошук більш мирного нового життя. Треба буде завтра про це поговорити з комендантом.

Знахідок за час рейду цікавих не було. Лише мідні кільця на +1 до кожної характеристики. Цікаво, може їх перекувати і буде ще один перстень воїна? Треба обов'язково показати Кірсу. Так, зранку до нього! А зараз – спаааати!

Нажаль, майстер молота і наковальні не порадував прогнозами. Але за справу взявся і пообіцяв перші результати через два дні. Все ж ювелірна справа не його профіль, хоч з зачарованими речами справу постійно має. Та як відразу не відмовив, то може й вигорить. З Гаркінсом поговорити нормально не зміг – відразу як мене побачив на кухню послав.

До обіду виконував дрібні доручення, тягав туди-сюди припаси розвивав свої навички приготування їжі. От кажуть, що на тому світі відіспатись можна. Брехня! У своєму минулому житті я майже не готував, і ось – будь ласка! Підйом о сьомій і вперед. А як з мирними справами було покінчено – відправився до майстра фехтування Родера. У нього підняв на пару пунктів володіння мечами і навчився нової стійці. Ні стійка, ні два нових хитрих па не проявились як спец удари. А значить, це було щось типу звичайних можливостей. Так, мій інтерфейс після дня прокачки та сну теж змінився і видавав більше інформації. Наприклад, зазначені спец удари. “Укол”, на сьогодні єдиний мій прийом. Якщо я подумки активував його, то на манекені з'явився приціл. Зафіксував, відпустив і тіло саме летить і ударі. Права рука швидко, наче блискавка, штрикає мечем у відмічену точку. Я намагався повторити це вже сам, але так швидко і точно жодного разу не вийшло.