Розділ 10. Схиляючи коліна

Я відчула, як кігті покинули тіло і Гренальді відкинув мене в бік, наче ляльку. Болю від удару вже не було.

— Пропаща мені не потрібна. Таємницю печатки, Антоне! Ось ця лялечка подібних тортур не витримає точно, — Гренальді загарчав, вказуючи на Роуз.

— Зроби те, що він каже, — похмуро промовив Роман, повертаючись до Антона. — Зроби!

— На чиєму ти боці, брате? — архангел збентежено глянув на Романа. — На чиєму насправді?

— На своєму! Мені ні до чого апокаліпсис. Як і тобі, — закричав Роман.

— Все дуже просто. Душу звільнить кров. Кров янгола та демона. Те, з чого її було створено, — голос Антона затремтів.

— Вона піде зі мною! Для підстрахування, — Гренальді підняв Роуз з рук Саббато і кивком вказав йому на янголів та демонів. — Жодного вцілілого!

Вмить Гренальді та Роуз зникли.

Я ледве дихала, дивлячись, як Пропащі та демони на чолі з Саббато кидаються на мій штаб та янголів. Чисельно вони перевершували всього на трьох демонів і трьох янголів.

Кіпріан першим відбив атаку:

— Не думав, що битимуся проти своїх у компанії янголів.

— Нехай це все виявиться страшним нічним кошмаром і не більше, — відрізала Діана.

Два демони, оповиті щільним чорним серпанком, наступали на Мішеля, поки він ухилявся від ударів третього. Янголи все ще не наважувалися змінити людську подобу та й демони мого штабу теж. Нападники на Мішеля зі спини враз випустили гострі ікла та пазурі й кинулися в атаку.

Я знала, що світло янголів смертельне для демонів, а отрута пазурів демонів — болісна смерть для будь-якого янгола. Перемагаючи біль, я кинулася на допомогу Мішелю і відштовхнула одного з нападників. Несподіванки не вийшло. Мішель обернувся і відбив атаку. Два демони, що залишилися, кинулися на нього і повалили додолу. Третій рвався до моєї горлянки. І раптом на допомогу прийшла Хазал. Вона перехопила на себе одного, а другого відправила у нокаут. Поваливши демона на землю, Хазал наказала Мішелю скористатися своєю силою.

— Я не можу перетворитися, — відповів він, важко дихаючи.

— Мені його не вбити. Він же демон. Мішель, межі добра та зла все одно вже стерті, — відповіла Хазал.

Демон виривався і загарчав, намагаючись вкусити її за руку.

Хватка Хазал ослабла:

— Нумо! Довго мені не втримати його.

— Чому ти мені допомагаєш? — Мішель заплющив очі і розправив руки.

— Тому що злісне створіння вкрало і мою подругу, — прошепотіла Хазал.

Наступної миті тіло Мішеля охопило яскраве біле світіння. У його розпростертій правій руці з'явився меч, звичайний одяг змінився на білий костюм, а за спиною затремтіли крила: величезні, білого кольору, з золотистими-рожевими переливами світанку.

Його меч опустився на волохату голову чорта і Мішель закричав:

— Хазал, відійди.

Вона скорилася і перекотилася подалі.

Мішель у повітрі над головою намалював мечем вже паралізованого світлом чорта католицький хрест і промовив:

— Ім'ям Господа! Нехай ця Душа знайде спокій.

Наступної миті чорт розсипався по землі попелом. Мішель перехопив мого суперника і зробив те саме з ним. Я ж заплющила очі, більше не рухаючись. Антон і Роман переглянулись.

— Що нам робити? — Антон оглянув бій і закричав. — Що тепер, мій до дідька розумний старший брате?

Роман гмикнув:

— І це ти архангел?

— Думаю, вже нема різниці, хто янгол, а хто демон. Мимоволі тепер ми знову по один бік барикад, — лють переповнювала Антона. — Не варто було нічого говорити про таємну печатку Гренальді. Що ми виграли?

— Багато. Зараз ти все донесеш Світлому та переконаєш його, що перемогти Гренальді можна лише за допомогою демонів. Я скажу Темному теж саме, — впевнено відповів Роман.

— Навіщо? Прокляття, розкажи мені вже свій геніальний план, братику. Адже він є? — закричав Антон.

— Кров янгола та демона зриває печатку, отже тільки янголи та демони можуть повернути Душу назад у посудину. Розумієш? Для цього маємо діяти спільно. Господь і Диявол повинні зрозуміти, що ми можемо змінити щось лише разом.

— Нічого не розумію! — Антон дивився в очі Романа, а потім його обличчя перетворилося на іронічний оскал. — Ну звичайно. Чому я раніше не здогадався? Ти сам підштовхнув Гренальді до посудини. Дав і місцезнаходження Душі, і таємницю її печатки. Спеціально це зробив, аби він повністю себе скомпрометував. Тепер закладеш його Дияволу, за допомогою янголів повернеш посудину і знову станеш в Пеклі єдиним улюбленцем. І як тільки я міг подумати навіть на мить, що ти справді в небезпеці?

Роман легко всміхнувся:

— Ти забув про те, що ще я врятую Світи і непомітно заберу посудину з рук Диявола.

— Ну, Романе! Ти справді на своєму місці, — Антон повернувся до янголів, що вели бій, і, обпаливши одного з демонів, котрий навис над Діаною, своїм райським світлом, прокричав:

— Ми йдемо.

— Як і ми, — додав Роман.

Вцілілі солдати Гренальді ще намагалися напасти на янголів, але сяйво, котре огорнуло останніх, не підпускало демонів. Янголи зникли. Кіпріан підійшов до мене і схилився, щоб взяти на руки, але Роман заперечливо кивнув, беручи мене з його рук.

— Ви — негайно до Ніка! Відчуваю, він зараз робить непробачну дурість. Решту я сам, — холодно мовив Роман.

Кіпріан та Хазал покірно кивнули і зникли.

Я не бачила, куди поділися кілька демонів зі штабу Гренальді, що вціліли, на чолі з Саббато, бо ми також зникли.

В Пеклі мені миттєво стало краще. Рана більше не кровоточила і Роман поставив мене на ноги.

— Можеш стояти? Мені треба до Диявола, — квапливо заговорив він.

— Я з тобою, — я вчепилась у його руку. — З тобою.

— Нема часу сперечатися. Гаразд, — він швидким кроком попрямував до ліфта, а я поспішила слідом.

— Романе, — ми разом увійшли до ліфта і дверцята зачинилися. — Вибач. Я підвела. Вибач, що напала на Гренальді. Думала, зумію врятувати Роуз чи перемкнути його увагу на себе. Я така ідіотка. Прокляття, вибач. Вибач, що нічого для тебе не зробила.