Розділ 4. Кожному своє і Ніку Уокеру теж

Третє Коло було якимось переломним, дивним прошарком, після цілком смирних Першого і Другого Кола.

Місце являло собою глибокі похмурі печери з палаючими біля стін смолоскипами. Всюди чулися пронизливі крики й стогін грішників. Нік повільно йшов уздовж одного з тунелів у цілому лабіринті освітленому лише слабким мерехтінням жовтооких смолоскипів. Він раз у раз обертався бачачи Пропащих і Третє Коло неабияк здивувало. Він чекав будь-чого, але не такого. Мабуть то було місце скалічених та зранених Пропащих, котрі стогнали лежачи на курній дорозі. Як з'ясувалося пізніше, Третє Коло займали самогубці всіх мастей та категорій. Їхнє покарання полягало в тому, що кожен новий пекельний день вони переживали хвилини смерті, але не тільки тим способом, який самі обрали за життя, а всіма доступними способами.

Нік стійко йшов уперед, знаючи, що йому на Третьому Колі точно не місце, жодним боком. Він не помічав змін дня і ночі, які були на попередніх Колах, мабуть, тут час не мав жодного значення. Нік упевнено йшов тунелями досить довго, але втоми не відчував. Ніхто з Пропащих не звертав на нього уваги, страждаючи у власній передсмертній агонії, і Нік навіть зрадів, що на нього не чекає саме Третє Коло.

Після тривалого шляху і без будь-яких пригод звернувши в один з чергових тунелів, Нік побачив вже цілком знайомий ліфт і без страху ступив у нього. До слуху долинув слабкий тихий голос. Він кликав Ніка на ім'я. Під шкірою пройшов мороз і Нік обернувся. На нього дивилося безліч пар очей грішників, яким не судилося перебратися ні вище, ні нижче Третього Кола. Нік похапцем стрибнув у кабінку ліфта і дверцята різко зачинилися. Нікого знайомого він не побачив. Не впізнав.

Стрімкий політ у пекельному ліфті Ніку був добре знайомий. Він притулився спиною до однієї зі стін і широко розставивши руки притиснув їх до дверей. Коли ліфт з гуркотом зупинився, обсмикнув руки і вивалився в прохід, що відкрився. Безперечно, Нік робив успіхи, бо цього разу його навіть не знудило.

Четверте Коло Пекла являло собою місце, про яке Нік в принципі вже здогадувався. Воно був віддане розпусникам та всіляким сексуальним збоченцям. У дещо приглушених криваво-червоних тонах Коло нагадувало суцільний бордель, що тягнувся на цілу нескінченність. Пропащі стогнали в тривалих смертельних оргазмах, затихаючи і відроджуючись знову, адже померти вони не могли. Катування содомітів були страшними і лякали Ніка, але всередині, він відчував це, страх плавно змінювався якоюсь дивною задоволеністю від побаченого — демонічна сутність плавно брала гору над людяністю. Проте мабуть той єдиний уламок, що застряг десь занадто глибоко у свідомості, був не по зубах навіть демонічній сутності.

Пройти на наступне Коло так само легко, як з попереднього на це, не вдалося. Посеред сліпучої очі червоної величезної кімнати, серед мерехтіння тисяч свічок, шлях йому перегородили кілька демонів на чолі з яскравою, майже оголеною панночкою з червоним волоссям. На її чолі красувалися маленькі акуратні роги, а зіниці очей нагадували зіниці змії.

— Не так швидко, Нік Уокер, — демонеса наблизилася до нього і вдихнула аромат, ледве торкаючись Нікової шиї своїм роздвоєним язиком.

— Я прямую далі. Тут не моя зупинка, — Нік відсахнувся від неї.

— Доведеться затриматися, красунчику, — прошипіла демонеса. — Ти наш, любий!

Демони бридко розреготалися і схопивши Ніка за плечі потягли в одну з кліток, що стояли вздовж стіни. У сусідніх клітках, у муках, стогнали і звивалися безліч таких же Пропащих, як і сам Нік.

З'явилася юна дівчина в сексуальній шкіряній білизні і зацікавлено подивилася на нього.

— Шано, ні. З таким важливим гостем я сама, — відрізала демонеса і юна спокусниця розчинилася в густому повітрі, перенасиченому феромонами.

— Пам'ятаєш Енн Ернхолд у старшій школі? — демонеса штовхнула його на підлогу і одним рухом прикувала руки до клітки над його головою. — А Бетсі Харріс, Анну Найл, Шеллі Паркер? Продовжити список? Всі ці смертні любили тебе і чим ти відплатив кожній? Використав тіло та отруїв душу!

Нік з усієї сили рвонув руки на себе, але крім пекучого болю в зап'ястях нічого не змінилося. Він все ще був закутий у кайдани.

Демонеса ривком розірвала його футболку і провела своїм роздвоєним язиком по його торсу. Потім її руки пустотливо потяглися до штанів і наступної миті Нік вже лежав перед нею повністю оголеним. Він чинив опір і намагався вирватися, але тіло перетворилося на збуджений оголений нерв, що вимагав розрядки. Демонеса осідлала його і вп'ялася гірким поцілунком в шию. У першу мить Уокер відчув невимовну насолоду і йому захотілося розчинитися в ній, а потім все змінилося болем. Немов демонеса повільно висмоктувала з нього силу та розум. Нік закричав, стискаючи руки в кулаки, і щосили рвонув на себе кайдани. Біль у всьому тілі став нетерпимим. Груди стискало, кожна клітина ставала паралізованою, свідомість затьмарилася. Нік подумав, що все ж таки вмирає, хоч це й було неможливим. Від задоволення не залишилося й сліду.

— Облиш його, хтива сучко, — Ліліт торкнулася рукою клітки і в її долоні запалав вогонь, пропалюючи метал. За мить одна зі стін клітки розсипалася на попіл.

Ліліт схопила розпусницю за волосся і жбурнула наче ляльку об протилежну стіну.

— Він мій! Мій! Розпусник і сластолюбець. Його шлях закінчується на Четвертому Колі, — вишкірилася демонеса, пустотливо проводячи пальцями по оголених пишних грудях.

— Роман вважає інакше, Саверо. Нік Уокер піде зі мною, — Ліліт подала руку Ніку, котрий досі лежав у напівзруйнованій клітці, неначе ненароком пробігаючи очима по красивому мускулистому тілу. — Нік?

Уокер був непритомний. На його грудях все ще чітко виднілися глибокі шрами від пазурів демонів Люцифера, отримані на Третьому Колі. Тепер до них додалися укуси Савери на шиї. Ліліт непомітно зітхнула й стиснула його долоню.

— На П'яте Коло я сама проведу тебе, але не думай, що на цьому твої випробування закінчаться, — прошепотіла. Вона перевела палаючий погляд на Саверу й прошипіла. — Тримайся від нього подалі!