Глава 1

Навряд когось можна здивувати тим, що людина хвилюється напередодні свого першого робочого дня. Тим більше, коли людині всього вісімнадцять років, і дана робота - перша в житті .

Сашко всю ніч не міг заснути. Хоча, здавалося б, чого тут хвилюватися? Обов'язки найпримітивніші: звірити, щоб номер браслета на руці збігався з номером в особовій картці, ну і звичайно ж, щоб фотографія в картці збігалася з фізіономією «пацієнта». Місія закінчується двома-трьома словами. Тут, звичайно, доведеться підключити фантазію. Можна сказати санітарам: «грузіть», або «забирайте». А можливо: «Давайте приб’ємо його, заберемо браслет і продамо за скажені гроші!». Це, звичайно ж, жарт. Нічого не вийде. Сашко знав, що браслет суто індивідуальний, і приживеться тільки у того, кому він призначений. Для цього і номери.

Пацієнтів за день може бути не більше чотирьох. В інший час Сашко повинен заповнювати ці самі картки. Нічого складного: паспортні дані, місце роботи або навчання, показання аналізу крові. Та, в загалі, і все. Операція не медична, а, так би мовити, біологічна. Тому елементарних даних від щасливчика цілком достатньо.

Так що робота, скажімо прямо, не бий лежачого. Звичайно, якщо захочеться вислужитися перед начальством і попрацювати зверх норми, можна супроводити процесію з санітарів і щасливчика на каталці до операційної .

О пів на шосту ранку він піднявся з ліжка, хоча будильник поставив на шість тридцять. Все одно за годину, що залишилась, не виспишся, нехай якщо вже безсоння, то час потрібно використати з розумом, щоб раніше приїхати на роботу. Він подумав - це зарахується. Та й перестрахуватися було б не зайвим. Все може бути, всяке може трапитися, а запізнитися в свій перший робочий день, не хотілося.

У ванній відображення в дзеркалі Сашкові явно не сподобалося. Насамперед він вирішив намочити волосся, яке стирчало в різні боки, щоб воно встигли просохнути. Потім почистив зуби, поголився, зачесався - ось тепер інша справа.

- Красунчик , - сказав він своєму відображенню в дзеркалі. - Високий брюнет, твою дивізію.

Незважаючи на всі заспокійливі думки, хвилювання вдалося лише злегка замаскувати. Як синець замазати тональним кремом. По обличчю не помітно, але насправді... Тому сніданок в нього не поліз. Сашко змусив себе лише випити міцний чорний чай з лимоном та з'їсти невеликий бутерброд з ковбасою і сиром.

У передпокої, зав'язуючи шнурки на черевиках, йому раптом стало тоскно від того, що в цей момент нікому підтримати його. Ніхто не посміхнеться, не підморгне, не скаже, що все буде добре. Батьки були далеко, в іншому місті. Можливо, якби мама пообіцяла приготувати що-небудь смачненьке на вечерю, коли він повернеться з роботи, це подіяло б як цілющий бальзам .

«Але я сам так захотів , тому не скиглити!» - наказав він собі , закрив вхідні двері знімної однокімнатної квартири і вирушив на роботу .