5

— То як міс Еванс, Раян справляється зі своїми завданнями? — питання Гарольда Дарсі злегка шокувало Міранду. Адже після тієї розмови пройшов день. За увесь цей час Раян не попадався їй на очі. Й вона справді вирішила, що його сварка з батьком вичерпана і стажування залишилося в минулому. Але зараз, коли містер Дарсі прямував з фінансовим директором на вихід з готелю, він зумів загнати в куток її одним єдиним питанням. Чи не вперше в житті вона не знала як правильно відповісти керівнику. — Позаяк сина тут не видно, то я розумію, що він працює?

— Але Раян… пробачте, Ваш син, він казав, що стажування не буде. — ошелешено пролепетала дівчина.

— Тобто, Раян сказав?! Тут розпорядження віддаю я, а не він! — видихнувши Гарольд практично відразу зрозумів, що це всього лиш спроба протесту від сина. Але те, що працівниця послухала Раяна, а не його — обурювало. Та все ж роблячи їй знижку на невміння протистояти звабливості Раяна додав. — Негайно знайдіть мого сина та перекажіть йому, що його спроба не вдалася. Він працюватиме. І це не обговорюється. Я б зробив це сам, але поспішаю на зустріч. Коли повернусь, то хочу бачити його на робочому місці.

Сердячись на Раяна Гарольд, лишивши розгублену Міранду в холі попрямував до авто. Рон сів поруч. По його обличчю було видно, що він бажає щось сказати, але стримується.

— Кажи вже, Роне. Не стримуйся. — не витримав зрештою Гарольд.

— Ти не думаєш, що щойно був трохи перебір?

— Нічого з нею не станеться. — буркнув Гарольд. — По дівчині видно, що вона з характером. Та й вміє гідно триматися. Ну здивувалася трохи, та це нічого. Впевнений, що вона навчиться боротися з шармом мого сина й більше не повторить своєї помилки…

— Та я не про неї, Гарольде. Мені байдуже до неї. Я про Раяна. Гадаю, як його хрещений — маю право заступитися? Для чого його ставити в не зручне становище перед цією дівчиною? Поговорили б ви з ним — та й усе.

— Ти як хрещений маєш право заступитися, але все ж його батько — я. І мені вирішувати як з ним бути. Варто було так вчинити ще раніше. Але я щоразу покладався на розмову. Не вийшло, як бачиш. Через його витівку у мене мало не зірвалась важлива угода.

— Але ж не зірвалась. — зауважив Рон, однак Гарольд наче не чуючи його слів продовжував говорити.

— Уілсон вже вкотре натякає на шлюб Раяна та Скарлет. Але про який шлюб може бути мова, якщо в цього хлопця гуляє вітер в голові?

— Можливо одружившись він стане серйознішим?

— Ні, — заперечно похитав головою Гарольд. — Я мушу бути певним, до того як це станеться. Не маю жодного бажання розгрібати ще і його сімейні ляпи. З мене вистачає холостяцьких. І давай вже зосередимось на зустрічі. Ми от-от приїдемо, а ти й досі не розповів про те, що накопав.

Рон відкривши теку з документами подав кілька аркушів Гарольду й почав розповідати те, що цікавило старого друга та керівника в одному обличчі.

Щойно Гарольд опинився за дверима готелю колеги кинулись до Міранди з запитаннями. Вважаючи, що нічого не буде, того дня Міранда не розповіла деталей зустрічі. Але тепер діватись не було куди.

— Містер Гарольд хоче, щоб Раян працював в готелі. Щось типу стажування. А мене поставив куратором свого сина. Однак Раян переконав мене, що батько передумає. І я була спокійною. Але виявляється, що містер Дарсі не передумав. І я вийшла винною в очах Гарольда Дарсі.

— Раян і робота? Серйозно? — пирхнула Крісті.

— Від того Раяна одні неприємності. І якби моя воля, я б з ним і не перетиналася. — хмурячи лоба відповіла Міранда. — Але ж містер Дарсі вирішив, що я не знайома з його сином, тож не дам йому спуску.

Дівчата поряд пирснули від сміху.

— Знав би він при яких обставинах познайомилися!

— Не знає, і це на краще. Мені й так проблем вистачає. — зітхнувши Міранда додала. — Гаразд, треба влаштувати цього стажиста на робоче місце. Хтозна, коли містер Дарсі повернеться. Знати б ще де того Раяна шукати.

— Він ще не виходив зі свого номера. — відповіла Крісті. — І раджу прихопити ключ до господарського крила. Бо інакше ризикуєш не достукатися.

З вдячністю кивнувши головою Міранда пішла спершу до кабінету аби взяти ключ, а тоді на потрібен поверх. Апартаменти Раяна знаходились у так званому господарському крилі. Аби гості готелі не блукали кімнатами господарів вхід туди був відгороджений дверима із замком.

Увійшовши в цю частину готелю Міранда відчувала себе наче у просторій квартирі, а не готелі. Тут все було облаштовано за її принципом: простора вітальня, коридор та двері в різні кімнати. Та найбільше Міранду вразив стиль кімнат. Світлі з темними меблями були водночас класичними та сучасними. Звісно, сумнівалася, що Раян доклав руку до дизайну. Та все ж, ремонт був в дусі хлопця — поєднував дві протилежності. Холодний, який вміє жалити словами та гарячий, який вміє захопити одним дотиком вуст. Єдине чого тут вистачало — тепло. Надто вже все видавалось формальним.

Радіючи, що завдяки екскурсії Грейс вона знала за якими дверима спальня, Міранда зупинившись перед нею постукала у двері. Але Раян не відповідав. Ключа до його кімнати вона не взяла, тож була змушена стукати знову й знову. Аж поки не почала закипати від злості.

— Скільки можна гупати? — невдоволено промовив Раян відкриваючи двері.