4

— Ти хоч розумієш, що накоїв?! — крикнув Гарольд Дарсі у відповідь на чергове виправдання Раяна.

Цю фразу він повторював напевно вже в десяте. Знявши піджак та розстебнувши кілька ґудзиків на горловині він лаяв сина за те, що сталося. І кожного разу, коли Раян говорив, що не винний в тому, що сталося, він повторював питання. Але, на його думку, або Раян й справді не розумів що скоїв, або ж просто не бажав у цьому зізнаватися.

— Батьку, не я був за кермом! У чому моя вина?! — зірвавшись на ноги вигукнув Раян й не стримавшись підійшовши до бару батька влив в склянку золотисту рідину.

— Це ще пощастило, що не ти був за кермом. — відповів Гарольд забираючи з рук Раяна склянку та одним махом випивши її вміст він сів на крісло за масивним робочим столом.

— Якби за кермом був ти, то навряд чи застави для твоєї волі було б достатньо. І я вже мовчу про можливу смерть людини на твоїй совісті — він зітхнув. - Девіс ледве вибив для Сета домашній арешт. Навіть попри те, що вніс заставу та пообіцяв оплатити лікування нещасного. Тепер його майбутнє залежить від потерпілого. Уявляєш, якийсь нещасний може круто змінити життя Сета, і хто-зна, можливо й твоє.

— Він сам винен!

Гарольд з-під лоба поглянув на сина й невдоволено похитав головою.

— Іноді у мене складається враження, що бажаючи компенсувати нестачу материнської любові я дав тобі надто багато свободи. — він втомленим рухом протер обличчя. — Що ж, ніколи не пізно її обмежити?

— Невже посадиш під домашній арешт? — фиркнув Раян наливаючи собі нову порцію напою замість того, що забрав батько.

— Та ні, у мене є краща ідея. Ти відпрацюєш розмір застави. Можливо побувши в ролі простого працівника ти станеш трохи краще розуміти світ та людей.

— Я що? — перепитав Раян ледь не подавившись напоєм, який саме влив до рота.

— Відпрацюєш. У готелі. Маєш же ти принести йому щось корисне. Можливо, тоді нарешті перестанеш приносити шкоду репутації для нього.

Слухаючи батька Раян намагався зрозуміти: жартує той чи говорить цілком серйозно.

— І як ти собі це уявляєш? — пирхнув Раян вливаючи в себе чергову порцію алкоголю. Здавалося, що бувши в повній свідомості слова батька важко зрозуміти та сприйняти.

— Все просто. Пройдеш всі сходинки кар’єрного просування. Почнеш з найпростішого — носія речей для гостей готелю. З заробітної плати відшкодовуватимеш розмір застави. Ну й розваги свої оплатиш. Рон відкриє спецрахунок. Туди й складатимеш. А відкриті активи поки заморожу.

— Знаєш, це вже занадто! — стиснувши склянку в долоні Раян грюкнув нею в стіл з такою силою, що вона ледь не тріснула. 

— Авто теж забереш?

— Поки ти маєш розум сідати за кермо у тверезому стані — ні.

— І на тому спасибі. — фиркнув Раян падаючи в крісло.

Попри всі минулі проступки батько ніколи не обмежував його настільки, як це планував зробити зараз. Чи лише лякав цим? За двадцять років батькової опіки він добре вивчив його. Й розумів, що коли батько гнівається, то не варто особливо перечити йому. Так він скоро відійде й змінить рішення. Гарольд мав слушність, відколи померла Кейлі — мати Раяна, він бажаючи компенсувати любов матері дозволяв маленькому Раяну більше, ніж було варто. Але часи змінилися. І тепер він дорослий чоловік та не потребує батькової опіки. Хіба що грошей. Як мінімум дивідендів з його пакета акцій, які перейшли йому у спадок від матері.

Маленький хлопчик виріс та став чоловіком, але звичка лишилася.

— Ти казав про сходинки кар’єри. — раптом запитав Раян розуміючи, що має шанс виторгувати для себе щось краще — Найнижчу ти озвучив. А яка ж найвища?

— Ти ж знаєш, що коли я відійду від справ — усе лишиться тобі. Та поки я при кермі — ти можеш стати рівноправним партнером. Так ти зможеш навчитися того, що тобі буде корисним в майбутньому. 

— І хто ж вирішуватиме коли я можу переходити на наступну сходинку кар’єри? — зручніше вмощуючись перепитав Раян.

Гарольд нахмурив лоба. Й Раян задоволено посміхнувся смакуючи маленьку перемогу. Було зрозуміло, що батько про це не подумав. А, значить, він лише лякає цим покаранням. Тож сьогодні він вдасть покірного сина, а вже завтра зможе переконати батька в недоречності такого рішення.

— Не знаю, чи ти в курсі, — віддалено почав Гарольд, — У нас з’явилася нова працівниця. Точніше, не зовсім нова. Її перевели сюди нещодавно… Хоча, нащо гадати, зараз познайомишся з нею. — При згадці про Блондиночку Раян напружився. Адже ніяк не розумів чому батько раптом заговорив про неї. Тим часом Гарольд попрохав секретарку викликати в його кабінет Міранду Еванс.

Очікуючи, поки дівчина підніметься в офіс батька, Раян ніяк не міг зрозуміти до чого тут вона. Але логічного пояснення не вимальовувалося. А йому вже починало набридати вислуховувати батькові нотації. Тож він бажав повернутися до їхнього обговорення, але Гарольд відмахнувся посилаючись на те, що все після знайомства з новою працівницею.

У двері постукали й Міранда невпевнено заглянула в кабінет.

— Містере Дарсі, Ви просили прийти.

— Заходь-заходь. Не соромся! — Гарольд широко посміхнувся обіймаючи дівчину за плече, від чого дівчина ледь почервоніла й відчувала себе ніяково. —  Ось, хочу тебе познайомити. Мій син — Раян Дарсі.