2

— От тобі бойове хрещення та знайомство з сином власника. — нахмурено пробубніла Міранда прямуючи до рецепції, де на неї з витягнутими обличчями чекали Томас та Крісті. Відчувала, як серце пришвидшувало бій, а руки ледь відчутно тремтіли. Однак вона стримувала себе та свої емоції не бажаючи показувати нахабній компанії, що слова Раяна зачепили її.

— Оце ти… — почала Крісті, але отримавши штурхана від Томаса прикусила язика.

— Томасе, допоможеш мені з сумкою? Мені потрібно в номер. Особливо після цієї вистави. — стримано попрохала дівчина беручи до рук свою сумочку.

Хлопець мовчки кивнув головою та взявши багажну сумку Міранди попрямував у напрямку її номеру. Міранда ж ішла слідом за ним стримуючи себе не оглянутися назад.

Щойно за Томасом закрилися двері Міранда дістала в сумочці заспокійливу таблетку та запила її водою, яка дуже вдало було на столику в кімнаті. Знесилено впавши на ліжко подумки прокручувала події сьогоднішнього дня. Сідаючи в літак у рідному місті вона очікувала на те, що її поява в готелі пройде без зайвої уваги й вона зможе спокійно працювати.

Але все пішло не так, щойно вона опинилася в Балтиморі. Спершу її давно запланована зустріч скасувалася. А потім, коли вона обідала в кафе, до неї почав чіплятися цей нахаба й натякати на непристойні речі. При цьому робив такий вигляд, наче він їй робить послугу. На щастя дівчина, яка сиділа за сусіднім столиком, перехопила його увагу. Позбувшись його нав’язливої уваги Міранда сподівалася, що забуде про цю зустріч щойно переступить поріг свого робочого місця. Але все сталось навпаки й вона вже шкодувала, що не дізналась про цього Раяна раніше. 

“Іноді він вміє бути поганцем та вимотує усі сили й псує нерви” — слова Крісті випливли зі свідомості й Міранда хмикнула.

— Він всього лиш розпещений багатенький синочок. Думає, що як Бозя нагородила привабливою мармизкою, то всі мають падати до його ніг.  — пробубніла вона підіймаючись з ліжка та беручись розкладати речі. — І чого усі привабливі хлопці такі придурки? — ніяк не вгамовувалася дівчина.

Розклавши речі та зробивши кімнатою більш-менш затишною Міранда взяла в руки теку, яку найпершою витягла та поклала на ліжко. Діставши з середини блокнот вона розгорнула його та провела пальцями по сторінці, наче рахуючи списані рядки. Тут були її яскраві враження та найсокровеніші бажання на це рік. Всього двадцять. Два вже було виконано. Лишилося вісімнадцять. Не так вже й багато. Та чи зможе вона їх реалізувати? Чи вистачить на це часу?

Зрештою, перегорнувши сторінку, дівчина акуратно вивела заголовок “Переїзд у Балтимор”. Це було перше бажання в списку. І в цілому від нього залежала доля інших бажань. Швидкими помахами руки почала заповняти поки пусту сторінку. Враження описати було не так і складно. Їй подобалось місто. Принаймні — та частина, яку вона встигла побачити. А от люди… Тут не склалось з очікуваннями. Точніше, одна людина зуміла зіпсувати враження…

— Він не заслуговує моєї уваги! — сердито швирнувши ручку на ліжко Міранда піднялася та стала перед вікном. З нагоди переїзду Грейс зробила їй чудовий подарунок у вигляді номера з балконом. Щойно Міранда вийшла назовні в її груди увірвався аромат моря. Поглянувши на небо дівчина завмерла. Захід сонця був неймовірним. Небо вигравало різними барвами. Починаючи від світло-бежевих — завершуючи глибоко багряними відтінками. 

Не довго думаючи вона, вхопивши легкий піджак, вийшла на вулицю та попрямувала до затоки. Спустившись в хол, вона про всяк випадок оглянулася у пошуках компанії, але навкруги було пусто. Полегшено посміхнувшись дівчина помахала рукою Крісті, яка саме щось пояснювала клієнтці й попрямувала до набережної. На щастя вона була зовсім поруч і йти було не довго.

Знайшовши вільну лавочку дівчина сіла на неї та обнявши руками коліна зачаровано спостерігала за заходом сонця. “Ось воно — символ цього дня!” - подумки відзначила дівчина. Адже це був її перший захід сонця на морському узбережжі. Поспішно діставши телефон Міранда зробила кілька фото вечірнього неба для альбому. Зачаровано спостерігаючи за краєвидом вона незчулася, як стало темніти й навколо почали виблискувати вогні вечірніх лампочок. Оглянувшись помітила, що навколо почали сновигати компанії, які шукали вечірніх розваг. А тоді помітила того, кого зовсім не очікувала побачити.

— Раяне, онде не твоя лялечка сидить? - кивнувши головою в сторону набережної запитав Люк.

Після випадку в холі готелю компанія вирішила провести вечір на вечірці, яку організовували на набережній неподалік від нього. Поки компанія друзів допивала свої коктейлі, Рай, зціпивши зуби, попрямував до себе аби перевдягнутися. Йому кортіло наздогнати нахабну білявку та добряче струсонути нею. Але його спиняло дві речі: він ніколи не підіймав руку на осіб протилежної статі і його гріла думка про помсту.

Зрештою, дібравшись до пляжу, компанія зайняла найзручніше місце. Тут було достатньо місця для посиденьок і максимально близько до танцювального майданчика. До початку повноцінних розваг ще було трохи часу. І щоб розважити себе більшість з них вирішила покупатися в морі. Раян віджартувавшись, що водних процедур йому на сьогодні вистачило, вирішив трохи пройтися. Люк приєднався до нього. Вони вже поверталися до своєї компанії коли слова друга змусили Раяна на мить зупинитись.

Раян повернув голову туди, куди показував друг й помітив вже знайомий профіль дівчини. Радісно посміхаючись вона робила селфі на фоні заходу сонця. А потім фотографувала краєвид. Сонячне проміння ковзало по волоссю надаючи йому особливого відтінку. Від бажання пірнути в нього рукою у Раяна засвербіли долоні й стримуючи себе він стиснув їх в кулаки. “Що з ним? Попри те, що вона принизила його гідність, він і досі бажав її”. Хмикнувши Раян, не повертаючи голови до друга, підтвердив: