Вічність поміж нами

Іра перенеслася в будинок, вони не зможуть увійти. Але вона буде в оточенні, можна повернутися в маєток у Міжсвітті, та це нічого не міняє. Вона боїться, боїться лишиться сама без нього, бо за цей місяць зрозуміла, що кохання нікуди не ділося, але й боїться бути для нього просто галочкою в паспорті. Вона хоче кохати і бути коханою. Зморена подіями і шаленими думками заснула прямо в платті поперек ліжка.

Проснулася з першими променями сонця, яке ніжно торкалося до неї, гладило та зігрівало. Настав новий день, і вона відчула, що сьогодні він буде важливий. Зняла магічний захист з будинку, немає більше сенсу тримати його закритим. Прийняла освіжаючий душ, накинула на себе яскраву квіткову сукню, яка так личила її смарагдовим очам і босоніж пішла відчиняти хвіртку.

Через отвори у хвіртці вона бачила, що вулиця пуста, нікого немає. І серце так защемило, невже її всі кинули? Мабуть також образилися на неї, вона ж навіть ні з ким за весь цей час не спілкувалася. Ну що ж за що боролася, на те й напоролася - тепер точно сама. Відімкнула хвіртку - він сидів на порозі. Коли відчув її позаду, стрепенувся, митю зірвався з землі. Випросталася на весь зріст, стояв і дивився на неї. Біль в його очах пронизала її серце, він ніби боявся, що вона знову ростане, торкався легенько її тільки своєю магією. Обводив кожен міліметр її, як найцінніший скарб, як щось дуже рідне, найдорожче в світі, коли магія торкнулася майбутньої дитини -очі наповнилися сльозами. І вона простягнула до нього руки, торкнулася рукою до обличчя, повела по волоссю, а потім стала на пальці щоб дістатися до його вуст. Всі кордони зметено, стіни повалені. Він міцно її обійняв та припав до її вуст як чудодійного джерела. Пара закоханих стояла у відчиненій хвіртці, вона в яскравій сукні босоніж, а він брутально - ніжний в темному, а скрізь них світило ранкове сонце.

Збоку хтось кашлянув, але вони не хотіли відриватися один від одного, але кашель був наполегливий. Даріо відірвався від її вуст, але дивився в кохані очі, сказав:

• Ще раз кашлянеш заробиш, Боже.

Вони розвернулися і побачили що під забором з обох сторін стояли їхні рідні. В Іри засвітилися очі слізьми, мама з бабусею відсунули Даріо та обійняли її, плакали від щастя. До них приєднався Георг, та вітчим з Яхо, а за ними Фома і Пава. Одинокий Бог стояв з боку та відчував себе лишнім на цьому святі, і вже хотів розчинитися. Та сталося те чого він не очікував та й ніхто цього не очікував.

Раптом поміж обіймаючих Іру просочилися сонячні промені і потягнулися до Бога, огортаючи його в сяючі серпантини, а він сказав:

• Цього не може бути.

Всі оглянулися на нього, стоячого в сонячному світлі, і також не розуміли чого не може бути.

Повітря засвітилося і перед ними з'явилася сяюча пара, а за ними Іра побачила Олександра Атамана і її іншого діда ( він був копією батька, тільки трохи старший). Це був поворот, якого ніхто не очікував, лише Бог промовив:

• Мамо, тату не очікував вас тут побачити. Чим завдячую вашій появі?
• Не чим, а ким сину - сказав, як вже Іра зрозуміла батько Бога - ми йшли до цього дня тисячоліття.
• Не зрозумів? Як це ви йшли до цього дня тисячоліття? - питав спантеличений Бог.
• А так сину. Коли більше п'яти тисяч років тому ти ослухався нас та привів у свій дім Хелену, ми тобі казали, що вона не твоя пара, що твоя суджена ще не народилася. Ти нам заявив, щоб ми не вмішувалися в твоє життя бо ти самодостатній Бог, і не потребуєш нічиїх підказок. Ми передбачили, що з Хеленою в тебе нічого не складеться, але ти допустив велику помилку, пообіцяв їй вічне життя та владу, яку розділеш з нею напополам, а потім зрозумів, що їй потрібна була влада , а не ти. Позбавити її життя не зміг, бо з дуру поклявся, що не завдаш їй шкоди, і ти придумав божий план. В який втягнув чотири світи, один з яких згас. Інші три боролися за життя, а ти страждав через свої не обдумані дії. Ми мусили з мамою вмішатися, але нам були потрібні помічники, а знаючи хто твоя суджена, ми їх знайшли. І так це Олександр Атаман і король Іриними. Нам прийшлося їм все розповісти, вони виявилися напрочуд розумними і погодилися. Але навіть ми були здивовані тим, як ця земна дівчина розкладала все по місцях. А як нам подобалося, як вона тебе приводила до тями. Цей твій план, де ти придумав людську королеву, пішов тріщинами, бо замість людської королеви з'явилася людяна королева. Людина, яка подарувала надію магам і людям, яка не побоялася вступити в боротьбу з найсильнішими всіх трьох світів. І вже навіть тримаючи під серцем дитину небес, рятувала смертельно хворих магів. Так сину дитину небес, про яку ти писав у своєму плані, бо колись ми тобі розповідали, що дитина небес зупинить падіння Богів, але ти не дослухав до кінця. Дитина небес - це твоя суджена, а Іра її мама. Тому тобі було дуже добре поруч з нею, а коли вона завагітніла ти ніяк не міг зрозуміти чому тебе так тягне до неї.

Всі онімівші стояли і слухали , тепер все ставало на свої місця. Тисячоліттями воювати через необдумані юнацькі дії молодого Бога. Але одне питання в Іри ще було, вона вже хотіла його задати, але мама Бога повернулася до неї та відповіла:

• Так саме в цьому виміру була спровокована остання війна, яка зачепила всі три світи, і саме тут мала закінчення, коли ти вилікувала священика. Так ніби нічого важливого, але його віра , що всі ці роки не похитнулася незважаючи на пекельний біль, показує всім, що по вірі буде дано. Ми Боги, і нам потрібно, щоб в нас вірили, щоб молитви наших підданих були почуті. Але ця віра має пройти через випробування. Ти скоро це все зрозумієш, не забувай, що в тебе під серцем нова богиня та наша невістка. Ну що запросиш нас на подвір'я, пора знайомитися ближче.

Вся компанія зайшла на подвір'я, де вже якимось чином стояли закладені святкові столи, без запрошення порозсідалися за круглий стіл, щоб можна було побачити один одного.