Дитина небес

Тиждень минув наче сон. Іра гуляла поруч із будинком, в неї вже навіть був свій маршрут. Спочатку вона вийшовши з подвір'я йшла під гору, там була невеличка стежка поміж столітніх смерек, вона змійкою звивалася вгору, а потім вела вниз, і так обводила Іру навколо її будинку. Загалом прогулянка займала годину. І їй було достатньо цього маршруту, після вона поверталася в будинок де заварювала трав'яного чаю з медом, брала книжку і відправлялися в альтанку де зручно вмощувалася на лежаку і пробувала читати. Та на жаль думки не давали зосередитися на книзі, деколи вона дрімала,  бо ніч вимотувала її наскільки, що зранку вона була дуже розбита. Вона вже знала, що так її магія шукає свою частину, шукає Даріо. І так було кожної  ночі, тіло палало, душа боліла. Ох що ж вона накоїла. Тисячі разів поверталася до тієї розмови, мабуть не треба було рубати з плеча. А потім згадувала його погляд, який різав її без ножа, його голос холодний як лід, і примушувала себе перетерпіти цю пекучу біль.

Задзвонив телефон, це була Петра. Вона телефонувала щодня, щоб розпитати про її самопочуття.

• Так, ваше світлосте,  я вдома. Приходьте. Я зараз відчиню вам.

Княгиня прийшла не з пустими руками, принесла торт. Вони разом накрили стіл в альтанці, зварили каву, нарізали торта. 

• Як самопочуття, Рино?
• Може бути.
• Ти виглядаєш втомленою. Може пора записуватися на прийом до лікаря? Треба, щоб хтось вів твою вагітність.
• Я вже думала про це, але так не хочу нікуди їхати. Мені потрібен відпочинок, останній рік був дуже насичений,.
• Може й так, деколи відпочинок краще будь-яких лікарів.
• У вас до мене справа, так?
• Так, Рино. Я до тебе з особистим проханням.
• Чим можу допомогти?
• В моїй лікарні помирає мій друг, в нього також магічний опік, але майже все тіло. Цілителі сказали, що йому залишилося місяць, більше немає можливості підтримувати його тіло. Прийшла просити тебе допомогти, я заплачу будь-які гроші. Тільки допоможи. Я нікому не розповіла про тебе, хоча за цей тиждень мене з тисячу разів запитали як вилікувала опік.

Іра задумалася , вона боїться за дитину, як вплине використання магії на дитину? А з іншого боку хочеться допомогти, страждання мають припинитися. А якщо її впізнають? Вона нервово пила каву, руки ніби почали труситися. Княгиня помітила стан Іри, взяла її за руку, сказала:

• Боїшся за дитину?
• Так, я не знаю чи вплине на дитину. Я б не хотіла потім все життя жалкувати через свої необдумані дії.
• Видно, що ти не розумієш в магії нічого. Коли в тебе прокинулася магія?
• Кілька місяців назад.
• Дивно, але твоя магія дуже сильна, її навіть неможливо визначити. Але це неважливо. Магію треба використовувати, щоб твоя енергія вивільнялася, тоді будеш краще себе почувати. Цього магів вчать змалку.
• Я не знала. Але я боюся, щодо мене впізнають, бо під час використання магії я повертаю свій вигляд, ця личина розчиняється.
• Я знаю як  зробити так, щоб ніхто не впізнав тебе, хоча я досі не можу згадати де я тебе бачила. Ти вдягнешся у лікарський костюм, на обличчя закладеш маску, в палаті не буде більше нікого крім мене. Я думаю, що так тебе ніхто точно не впізнає. І ми зробимо це ввечері, коли в лікарні буде мало лікарів та відвідувачів. Допоможеш?
• Добре, я спробую. Я не знаю чи зможу, чи вийде в мене. Я ж не цілитель. Але я немаю ліцензії, а це може погано закінчитися, думаю що багатьом не сподобається, що я відбираю у них хліб.
• Я про це подбала, від твого імені зареєструвала ліцензію на використання магії цілительства, ось тримай. І я оформила з тобою договір на співпрацю.

І вона витягнула із сумочки ліцензію і договір. Іра була трохи спантеличена таким розвитком подій, княгиня просто не залишила їй вибору. Взяла документи перечитала їх уважно, чим здивувала вже княгиню, яка запитала:

• Ти так уважно перечитуєш документи, ти хто за освітою?
• Бухгалтер я.
• Цікаво, яким же вітром тебе занесло в магію?
• Якраз через мою професію. Я Рахівниця магії.
• Вперше чую, що магію можна порахувати. Розкажеш?
• Не сьогодні. Давайте краще підемо в лікарню.

В лікарні справді вже майже не було відвідувачів та лікарів, окрім чергового медперсоналу. Вони з княгинею пройшли в її кабінет, де вже був приготовлений одяг для Іри ( отже княгиня була впевнена, що Іра не відмовить). За двадцять хвилин, вони обидві вийшли із кабінету повністю екіпіровані в медичні костюми, а Іра ще й в масці. Палата, де лежав зранений маг, була в окремому крилі і в ній маг був один. Іра підійшла до ліжка і побачила дуже змученого і зболеного мага, посірівше від болю обличчя, худющий, все тіло як суцільна рана. Він відкив очі і з благанням дивився на неї, так ніби просив смерті. 

Іра відкрила сонячні очі і подивилась на реальну картину, і це було жахливо. Вся шкіра була вивернута наверх, це був шмат м'яса. Як її перевернути назад, це завдання із зірочкою. Десь має бути вузол, який потрібно розв'язати, щоб шкіра розвернулася. Вона оглянула спереду, вузла нігде не було, попросила перевернути його спиною доверху, княгиня була змушена робити це самостійно, бо більше нікого не було. Магу цей переворот дався через силу, але він впорався. Саме на спині був той самий вузол, який не давав розвернути шкіру. Іра знайшла край та потягнула, після чого процес пішов. Шкіра помалу розверталася, а на місці вивертів починала на очах зростатися. Вся операція зайняла півгодини. Іра весь час підсилювала мага своєю енергією. Коли все закінчилося, вона безсила опустилася поруч в крісло. 

• Це неймовірно.- видихнула княгиня, -  десять років страждань, ти твориш дива дівчинко.
• У вас все добре?- звернулася Іра до мага.
• Так. - сказав він одне слово, бо на більше мабуть не вистачало сили.
• Тоді я мабуть піду, а ви залишайтеся тут ваша світлосте. Я знайду вихід сама.

Іра заледве доповзла під горб до будинку, а там просто впала на ліжко і відключилася. Проснулася посеред ночі від поштовху дитини. Піднялася, приклала руки до живота, дитина рухнулася знову. Так легенько, ніби повідомляла мамі, що вона є і з нею все добре. Сльози радості накотилися на очі, вона відчула себе не одинокою, нарешті в неї буде частина її серця, між ними не буде перешкод і прірви з недовіри. Обійняла живіт рукою та так і заснула.