Сонячна ніч

Підготовка до святкування тривала цілий день, чимось це змахувало на Пасху. Готували частування, святковий одяг, на свято всі брали із собою корзини з солодким хлібом схожим на святковий коровай та кольорові свічки. Іра пов'язала на корзину живі квіти, які мама зачарувала і вони не в'януть, її смарагдова сукня з золотим орнаментом гармонійно доповнювала святковий одяг Даріо костюм з смарагдово- золотою вишивкою, їхні корони сяяли, а закохані очі промовляли за них.

На свято з ними йшли мама з вітчимом, бабуся з Павою, Яхо та Фома. Даріо все зробив так, що їх приймали за Ірину родину. Цього разу ніхто не ставився до Іри зверхньо, все було дуже приємно.

Але Іра відчула присутність вороже налаштованих магів, вони старалися не попадатися на очі. Іра почала гарячково шукати по залу кланівців. Чомусь саме на них вона подумала. Пробіглася очима по залу, нікого підозрілого. Треба дивитися інакше, закрила очі подивилася всередину, а потім відкрила і чуть не крикнула. Більше половини присутніх стояли в чорних плащах, серед них майстер Роміо. Чоловіки, жінки в чорних плащах, які невидимі для звичайного погляду, що вони задумали? Даріо в небезпеці, і всі її рідні також. Це пастка, вона не зможе відправити їх у свій маєток, бо вони мають бути присутні на святі. Даріо нічого не помічав, і ніхто не помічав, окрім неї. Шалений ритм серця, думки скакали одна за другою, але зовні - спокійна і усміхнена.

Даріо повів всіх на поле іринимів, де мала відбутися церемонія Сонячної ночі. Іра йшла поряд, тримала його за руку, і шукала вихід. Чим ближче до місця проведення, навколо них скупчувалися чорні плащі, решту легко відтиснули в бік. І вже на місці проведення вони стояли в оточенні чорних плащів на чолі з Роміо, поряд з яким була дівчина трохи схожа на Хелену, тільки білявка. Пазли складалися помалу. Тепер залишається чекати, що вони задумали. Даріо піднявся на узвишшя, всі присутні опустилися на коліна, запалили свічки в корзинах темне нічне поле засяяло від запалених свічок, якщо не брати до уваги чорних плащів, то церемонія Сонячної ночі виглядала гарно. Побачила рух поміж натовпу, до її рідних та до неї почали наближатись помалу маги навколішки, за пару хвилин їх відрізали від усіх. Фома і вітчим це помітили, але було пізно - на них накинули магічні пути, вони не могли поворхнутися, так само зробили з мамою та бабусею. Не зачепили лише її та Яхо. Коли Даріо розвернувся до всіх присутніх обличчям, він побачив, що сталося. Почалися магічні мовчазні перемовини. Вимоги виклав Роміо:

• Володарю, ви не залишили нам вибору.
• Ти що твориш Роміо?
• Те що маю, королевою Міжсвіття має бути Хелена, а не ця чужинка.
• Цього не буде, Роміо ти ж не дурень. Ви звідси не вийдете живими.
• Вийдемо, вона буде нашим щитом.
• Ти не посмієш, я зітру вас в порошок.
• Ви не зрозуміли Володарю, у вас немає майбутнього з нею. Міжсвіття має бути нашим, ми збудуємо новий Атаракс, ми дуже довго йшли до цього дня. Але ця безрідна трохи нам переколотила карти.
• І що ви зробите, без мене ви не можете володіти Міжсвіттям.
• Ми вас тут одружемо з Хеленою, і вона стане вашою дружиною.
• Цього не буде
• Ми розпочнемо вбивати на ваших очах, спочатку її маму, потім всіх решта, але можемо викинути їх на Землю. Вам обирати, як їй померти
• Навіть, якщо я одружуся з Хеленою, це ще нічого не означає. Я вас наступного дня всіх схоплю.
• Ви дасте сьогодні магічну клятву вірності Хелені, без можливості скасування. Ну що чекаємо ваш вибір. Принцеса Хелена, чи без роду і імені чужинка, яка навіть не знає роду свого.

Іра вже закіпала, більше терпіти таке було несила, і вона втрутилися в їхню перепалку:

• Ну чому ж без роду. Я Ірина Георгіївна Атаман.

Майстер аж закашлялася від несподіванки, Даріо лише посміхнувся 

• Я не безрідна чужинка. Я донька короля Георга.

А тепер  вже й Даріо здивувався.

• А ще одна з роду Кесарів, скільки ще потрібно вбити вас, щоб винищити цей рід. Вже думали, що всіх прибрали. Саме важче було прибрати Георга, він постійно вислизав з наших пасток, його не долугий брат Яхо, мрійник, завжди шукав якісь технології, так ми його і заманили. А от Георг ніби знав, що має померти, бо коли вже ніж був в серці сказав нам, що тепер точно знає, що переміг і нас зітруть в порошок. Наївний. Ми зараз ще й доню приберемо.
• Цікаво як, майстре ви це зробите? - брала його на слабо Іра.
• Є один спосіб вбити без вбивці королів, магічна смерть, яку викликає сама жертва. Ти сама себе вб'єш, або ми вб'ємо в тебе на очах твоїх рідних.
• Майстре, не хочу вас розчаровувати, але це ваші останні хвилини, Даріо кажи свою промову. Тебе всі чекають.

Даріо  підніс руки до неба, це було епохально, корона відбивала вогонь свічок, і він зараз здавався великим смолоскипом, і після промовив:

• Третє коло нас об'єднує, третє коло нас зцілює, третє коло нас освітлює. Третє коло чорну душу спопеляє, третє коло магією наділяє, третє коло нам правду відкриває.

Він замовк , поле почало накривати темрявою, свічки догоряли. Іра торкнулася рукою до орнаменту на шиї, який почав сяяти та освічувати поруч всіх. А потім Іра піднесла руки до неба та промовила: 

• Нехай буде Сонячною ця ніч, воїни світла спустіться до нас.

За мить небо засяяло без сонця, з нікуди почали з'являтися воїни в золотих мундирах, їх було так багато, що поле позаду Даріо стало схоже на військовиц парад,  один воїн підійшов до Іри став на коліна та простягнув їй скіпетр:

• Ваша величність, ваша армія приносить вам клятву вірності та чекає наказів.
• Наказ один - нехай здійснюється давні традиції.
• Стій, не кажи далі - це закричала Хелена, - ти вб'єш нас, відпусти ми підемо і більше нас не побачиш
• Це ви так Ксені казали? А потім підступно вбили?
• Вона зайняла моє місце, це я мала стати королевою Міжсвіття
• І що це привід для вбивства? А Фігрус? Тисячі магів, чим вони завинили?
• Вони нам мішали, нам потрібно близько підібратися до молодого Володаря, це останній шанс отримати своє.
• Так ти ж стара для Даріо, як ти мала народити йому дитину? Чи ти про це не думала. Я ж знаю твоє істинне обличчя, а ну покажи всім, як ти виглядаєш.