Фіалки

Наступного дня Іра збиралася знову йти допитувати магістра Нарима, але прийшов вітчим і попросив перенести їх з мамою у Фігрус. Як мало вона знає про вітчима, адже він родом із Міжсвіття, і їй на думку не спадало, що він не познайомив їх зі своєю ріднею. 

• Ми б з мамою хотіли відвідати кладовище.
• Навіщо? - Іра дивилася на нього з нерозумінням.
• Там поховані мої батьки та молодша сестра, я з Фігруса.
• Боже, тату. Я тобі співчуваю. Так давайте я вас перенесу.

Кладовище виглядало жахливо, жодної травиночки, жодної квіточки, так ніби мертва земля. В Україні кладовища в основному доглянуті, з квітами, деревами, доріжками. А тут так ніби життя зупинилося не тільки в тих, хто в могилах, але й зовні. Кам'яні плити з написами, сповіщали хто лежить в цій могилі. Розмір кладовища вражав. Так, тут поховані майже всі жителі міста. І тепер Іра ще більше впевнилася у правильності своїх дій щодо відбудови Фігруса . Вона йшла позаду мами і вітчима, мама несла жовті тюльпани а вітчим кольорові стрічки. Вони йшли мовчки, розглядаючи чорні могили, вітчим час від часу зупинявся та розказув про тих, хто лежав в могилах. Багато його друзів та родичів залишаться тут навіки. Мама тримала його за руку, за що раз стискаючи її. 

Через півгодини вони знайшли могили. Три чорних гроби із кам'яними плитами на яких було написано імена рідних вітчима. Він цілував кожен камінь, ніби це були його рідні. Двісті років горя, яке неможливо оплакати. Сльози текли про його щоках, і він їх не старався приховати. 

• Сестрі було двісті три роки, зовсім юна. Несса була улюбленицею всіх, магеса з природним нахилом, від доторку її рук розквітали квіти, все живе до неї тягнулося, як сонечко. Я був у Позасвіті, коли сталася біда. Не міг прилетіти навіть на похорони, їх хоронили чужі немаги.

Він замовк , присів на землю біля могили, мама поруч, пригорнулася до нього. Квіти не було в що поставити, Іра розклала їх по могилах, стрічки пов'язала навколо плити на могилі Несси. Іра залишила їх наодинці та відійшла в бік. Присіла на камені неподалік. Серце країлося від емоцій, які її переповнювали. Раптом відчула, що її ніби хтось доторкнувся, але поруч нікого не було. Оглянулася довкола, але було пусто. Знову поштовх в плече. Придивилася, біля неї стояла кучерява мов кульбаба дівчина з блакитними очима, прозорий силует, підказува Ірі, що це дух. Вона тихо запитала:

• Хто ти?
• Я, Несса.
• Ти сестра Ерне?
• Так. А ти Іринима?
• Я Іра.
• А сяєш як Іринима. Навіть мене розбудила.
• Але ж ви померли.
• Так, тіло мертве, а душа заснула.
• То ти душа?
• Так.
• А чим я можу допомогти вам?
• Вивільнити магію з душі, щоб ми могли рухатися у велику подорож для переродження.
• Я не вмію такого робити. А може брата попроси?
• Він не бачить мене, та і ніхто не бачить.
• А ти б хотіла з ним поговорити?
• Так, дуже хочу. І мама і тато вони вже проснулися.

І справді з'явилося ще два прозорих силуети, батько точно виглядав як вітчим, а мама як Несса, тільки старше. Вони дивилися на неї з надією, мовчки. А потім перемістилися ближче до вітчима і мами. Мама пробувала торкнутися до вітчима, але нічого не виходило. Вони повернулися назад до Іри.

• А хто з ним, це немаг?
• Так, це моя мама.
• Твоя мама немаг?
• Так, і я немаг.
• Дівчинко, ти маг. Ще й дуже сильний - сказав батько вітчима, - нас розбудила твоя магія. Просто вперше бачу, що в немага народився маг. Ерне одружився? Ти його донька і наша онучка?
• Так, років двадцять п'ять тому, я не рідна йому, але він замінив мені батька.
• Що ж це добре, що він не сам в цьому світі. Допоможи нам попрощатися з ним.
• Як я це зроблю?
• Ми не знаємо.

Іра сиділа і думала, що вона може зробити, їй би дуже хотілося допомогти. Вона торкнулася до орнаменту на шиї, він засвітився. Взяла Нессу за руку і її силует став проявлятися. Вітчим та мама застигли від несподіванки 

• Несса?! - прошепотів вітчим.
• Так, братику це я і мама і тато також тут.
• Але як, ви живі?
• Ні, ми попрощатися хочемо, ось Іринима нас розбудила.

Іра торкнулася мами вітчима, і вона також проявилася. Вона по черзі торкалася їх, щоб в них була можливість поговорити востаннє. Вони не плакали, але їхній біль, краяв серце Ірі.

Вітчим познаймив їх з мамою, а поки вони спілкувалися Іра шукала можливість вивільнити їхню магію. І знайшла єдиний вихід, щоб вивільнити їхні душі від магії, то цю магію потрібно перемістити в інший посуд. В неї вже закінчувалися сили підтримувати їхню видимість, а ще потрібно перемістити магію, і вона мусила їх зупинити:

• На жаль мої сили на межі, чи готові ви попрощатися? - вони з болем дивилися на неї, але час настав, - тату візьми своїх батьків за руки, вас же прошу віддайте свою магію, як щирий дарунок, як свою любов та благословення.

Вони так зробили, повітря навколо них засяяло, востаннє обійняли його та розтанули.

• А тепер ти, Несса візьми мою маму за руки, та зроби так само. Подаруй свою магію, як свою любов та благословення, без жалю.

Несса дивилася на маму, а потім перевела погляд на вітчима, він кивнув головою і вона простягнула руки мамі, та торкнулася їх - повітря вибухнуло яскравими фарбами і  Несса розтанула.

Мама з вітчимом стояли незворушно, ще не оговтавшись від зустрічі. Присіли на землю, мама розчервонілася, почала дмухати на себе руками. Вона руками створила не великий вітерець, який кружляв навколо неї, але вона цього не помічала. Іра не знала про що думала мама, але щось в ній почало змінюватися, її врода ставала м'якішою, рухи плавніші. Якоїсь миті вона нагадала Ірі Мавку лісову. А коли вона торкнулася до могили, погладила по мертвій землі, з-під її рук почали пробиватися травинки. Вона водила руками по могилі Несси і вона почала покриватися зеленою травою та фіалками, які розквітали на очах. Мама перейшла до могили батьків вітчима і зробила так само, і їхні могили вкрилися травою і блакитними фіалками. Коли вона безсила сіла поруч, її очі набули кольору фіалок, чорне волосся розсипалося по плечах, вона помолоділа. Вітчим дивився на неї як на диво дивне. Іра сказала:

• Ти мені стала схожою на Мавку лісову, мамо. Подивися яку красу ти створила. Тату ти чого мовчиш?
• Я ніколи таке не бачив, щоб можна було передати магію. Нона ти тепер магеса. Ти хоч розумієш, що це означає? Яке щастя. Доню, ти сьогодні зробила нам дуже цінний подарунок. Саме головне, я зміг попрощатися з рідними, це мучило мене двісті років, я картав себе постійно, що навіть в останню дорогу їх не провів. А тут таке, ти подарувала нам тисячоліття.
• Давайте я перенесу вас в замок, мамі мабуть потрібно трохи прилягти. Потім поговоримо.