Фестиваль Надії

Зранку застала вчорашню картину, всі троє сиділи у вітальні дивилися в монітор, знову новини про неї 

• Доброго ранку, а що в цьому будинку ніхто не снідає? - запитала вона, а їй всунули в руки тарілку з млинцями та каву.
• Сідай, ми снідаємо тут. Тут продовження вчорашнього кіна - сказав Яхо - вже знайшли твою лікарню. Тепер у нас нова серія, прямий ефір з будівництва лікарні. Там журналістів більше ніж будівельників. Світові ринки будівельних матеріалів обвалилися. Тебе знову шукають всі спецслужби світу.
• Бог їм в допомогу, - тільки й сказала. З'їла млинець, випила каву, - мамо ти ж ніби раніше не дивилася марафон, бабусю невже вам більше нічого не цікавить. Наприклад сьогодні у Міжсвітті фестиваль Надії.

Всі повернулися до неї, нарешті прийшли до тями, а то ніби зомбі .

• Яхо, а чому ти нам не сказав?, - з докором заявила мама.
• А що там цікавого, їдуть нещасні маги і немаги просити благословення небес, а їм включають музику, співають сумні пісні. Це гарний бізнес, не більше.
• Включи нам , це цікаво, - настояла мама.

Яхо здався та включив прямий етер з фестивалю. Отже стара столиця Міжсвіття - Винар. Місто знаходиться в тій частині Міжсвіття де зараз початок літа або кінець весни, бо все дуже зелене та квітуче. Старий маєток Володаря виглядав казково, красивий замок з вітражами, тут хотілося бути і жити. Багато зелені, різних квітів, струмків, фонтанів. Туди хочеться поїхати або полетіти. Частина маєтку закрита для відвідувачів, на центральній площі перед маєтком білосніжний пам'ятник вродливій жінці з букетом квітів, білі пам'ятника природне джерело води, біля нього висаджено квіти, до нього підходять час до часу маги і немаги, стають на коліна , набирають в долоні воду і п'ють, а потім щось шепочуть. Далі повертаються в натовп, навпроти пам'ятника в другій частині площі розміщена сцена на якій виступають артисти

• Який гарний маєток, - сказала бабуся.
• Він рахується найкращим у Міжсвітті, - сказав Яхо.
• То чому в ньому ніхто не живе? - перепитала мама?
• А він н якого не визнає, після смерті Ксени і першого Володаря, маєток живе своїм життям. Відкриває ворота лише на Фестиваль Надії, а решта часу нікого не пускає.
• А хто ж там наводить порядок? - дивилася на Яхо мама
• Сам маєток і наводить, вже тисячі років він пустий. Столицю мусили перенести в Озарис, щоб маєток - привид не псував нікому нерви.
• Жива легенда, доню, а ти що думаєш про це?
• Думаю, що на це були причини. Не переключайте я відійду на пару хвилин.

Іра швидко  забігла до спальні, переодягнулася в сукню , привела себе до порядку за допомогою додатку, заклала на голову корону і промовила:

• На фестиваль Надії.

Мить і вона  стоїть босоніж на траві біля джерела, її відразу помітили і прохачі небес і журналісти світських пліткарок. Вона розуміла, що зараз її рідні бачать на екрані. Іра посміхнулася на камеру, натовп розвернувся до неї, музика стихла. Вона ступила босоніж в холодне джерело, зігнулася та випила тричі з долонь води та промовила:

• хто кохає - той цілує, хто кохає - той відчує, хто кохає - той знає.

Вода зашуміла ніби це не джерело, а водоспад. Але водоспад не до низу, а вгору. Водоспад підніс її над площею, розкручуючи. З небес полинула вже знайома їй музика, значить знову буде танцювати, і справді її підхопив невидимий партнер,  кружляючи над площею, водоспад падав на землю дощем. Натовп в захваті дивився на Іру, яка витанцьовувала з невидим партнером, вальсуючи над дощем. Музика стихла, і партнер опустив легенько її на землю, люди дивилися заворожено, а потім всі почали цілуватися, це було схоже на флешмоб, деякі пари розмикали обійми та покидали площу, але більшість залишилася стояти, не вірячи своїм очам. А потім всі обернулися до Іри та схили голови , мокрі, щасливі, вдячні.

Іра вже мала покинути площу та повернутися в маєток, але її ніби хтось покликав. Вона обернулася до замку, підійшла до зачинених воріт - і вони відкрилися. Замок пустив її на закриту територію. Вона чула за плечима : 

• Замок визнав господиню. Це диво.

Але вона  йшла далі і не прислухалася до розмов, щось кликало її. Білосніжний замок, величний, самотній, він викликав в неї дивні емоції. Їй хотілося гладити стіни, нюхати квіти, танцювати у великій залі замку. Мабуть тут жили щасливо, все ніби створено для щастя, любові. Іра роздивлялася все навколо, як може замок себе сам прибрати, щоб так було кругом гарно та чисто. Чим далі вона йшла тим більше дивувалася, двері відчинилися і перед нею була тронна зала. Величний золотий трон стояв одиноко серед пустої зали. Іра підійшла до нього погладила та сіла в нього, а що як казав на не жрець - людська королева. Іра велично сіла на трон, поправила корону, уявила ніби справді королева. І скомандувала уявними гостями: 

• Розпочинайте бал, сьогодні в нас щасливий день. Я вітаю своїх гостей та бажаю гарно провести час в моїй компанії. - і змахнула рукою, ніби наказувала не видимим музикантам грати.

Зал засвітився  золотим орнаментом, з усіх куточків зали орнамент світився і наближався до неї. Орнамент наблизився до її ніг, Іра з переляку аж піднесла сукню. Орнамент доторкнувся до ніг і вони засвітилися, а потім в залі залунала музика і проявилися гості. Повна зала людей чи магів, які не сподівалися, що стануть видимими.  Вони роздивлялися один одного, дивилася на свої руки, одяг та на всіх навколо. А потім всі  схилили голови перед Ірою, із натовпу гостей вийшов старший чоловік і промовив:

• Ваша величність, ми вас зачекалися. Де ж ви так довго були? - він говорив щиро, в його голосі було багато болю
• А що тут сталося?
• Нічого такого, ми просто розчинилися в повітрі, і замок нас не випускає. Нам тут не погано, але вже знудилися за кілька тисячоліть. Одне добре ми взагалі не старіємо. Ви наша Рятівниця.
• Ну що ж ви вільні, хто хоче покинути замок ворота відчинені. А хто знайшов тут свій дім - залишайтеся.