Чоловік сидів в авто ,біля воріт моргу. Він не знав чи цікавість змусила його діяти, чи він просто пожалив дівчину. Може свою роль відіграло те, що в його Ксенії нічна фотосесія на фон міста, й він просто не хотів залишатися сам вночі.
Медсестра виявилася гарною компанію. Говірка, весела, до того ж не забула про термос з бутербродами.
- За звичай вони на своєму чорному мікроавтобусі приїжджають десь об десятий, початку одинадцятої. Вони ніколи не під'їжджають до воріт, завжди тіло прокочують на каталці, завантажують люди в чорному одязі і їдуть.
Чоловік слухав, але не вірив жодному слову. Занадто вже це було схоже на дитячу страшилку з розряду "В темному, темному лісі..." До поки на власні очі не побачив темне авто, і людей в чорному, які вивезли і завантажили в авто тіло.
- Ну що ви застигли? - дівчина товкнула чоловіка в плече - Поїхали.
- Виходь с авто.
- Що?!!!- здавалося її обуренню не було меж.
- Стає занадто не безпечно.
- Але ...- вона хотіла навести якийсь аргумент, проте дуло пістолета, наставлене на неї, змусило дівчину мовчки скоритися. В те що існує якесь авто, забираюче небіжчиків, чоловік не вірив. Про те пістолет, про всяк випадок, прихопив.
Слідкуючи за авто з покійником, він приїхав в закинуту пром зону. Чоловіки в чорному обережно вивезли тіло на своїй каталці. Ідучи за ними його погляду відкрився гурт людей в одязі, схожому на
монаший. Поклавши тіло по середини, один з них запалив хмиз. Вогняне кільце окутало тіло.
Тіло молодої жінки почало сіпатися. Спочатку чоловік подумав що це йому здалося. Але коли вона почала битися в конвульсіях, і з криком вскочила на ноги, він зрозумів що це реальність.
- Витаю в нашому світі, сестро - сказав чоловік, який запалював полум'я.
Жінка стало озиратися на всі біч, і подивилася прямо на нього.
- Чу - жа -к - по складах проговорила вона, тицяючи в нього пальцем.
Безшумно, наче тіні, люди зірвалися з місця. Чоловік побіг до свого авто. Тіні в балахонах наздоганяли його. Він вихопив пістолет. і зробивши декілька пострілів збив пил погоні.
Застрибнувши в авто, він став гарячково совати ключ в замок.
- Ну звісно, це міг бути лише ти? - пролунало з переднього сидіння. Від несподіванки він буквально підскочив. Ключі вилетіли з його рук, і подряпали долоню Ксенії, яка в одязі тіней сиділа на переднім сидінні. Запах протухлих яєць заполонив салон.
- Що за чорт? - затуляючи носа запитав чоловік.
- Заводь - вона подала ключі - По дорозі поясню.
Коли вони від'їхали, Ксенія почала :
- Напевно цей гад - фотограф щось утнув?
- Фото твоєї порожньої могили прислав.
- Це багато що поясне.
- Може ти зробиш ласку, і мені дещо поясниш. Хоча б чому так смердить?
- В Рафаілів завжди так. З будь-якої рани сірка і гній нечестивий пре. Ми вже звикли і не звертаємо уваги. Розумієш, ти вляпався далi нікуди. Ми Рафаiли це діти янголів і демонів. Від нас відвернулося і добро і зло.У нас нема нічого свого, навіть тіла. Тому ми маємо вселятися в людей що на межи життя і смерти. Але основне інше - кожен, хто дізнається про нас має бути знищений. Тому зараз їдь в центр, зніми з картки максимум готівки, i постарайся зникнути.
- Ось, уже третій рік, діти добра і зла полюють на мене, намагаючись знищити свідка їх існування. - закінчив свою розповідь безхатько.
- Знаєш, так собі байка - сказав хлопець.
- Повністю з тобою згодна. - підтримала хлопця дівчина.
- Відчуваєте? Чимось смердить.
- Від тебе не трояндами пахне - допивши пиво сказав хлопець.
Різко схопивши його руку, безхатько спустив рукав, i показавши невелику подряпину сказав :
- Але ж не сіркою.
Вильною рукою юнак замахнувся йому в шелепу. Удар був передбачуваним. Перехопивши руку, він потягнув його на себе, скидаючи з даху. Не встиг піднятися, як дівчина вчепилася йому в горло. Безхатько намацав пляшку з-під пива. Удар по головi пляшкою ,відправив її слідом за хлопцем.
Чоловік встав. Отряхнувся. Підійшов до залишених від чергових Рафаiлів речей. Взявши ще одну пляшку сказав :
- Цi хоч пива принесли.