Бесіда VІІІ

Коли наш розум починає грати, він завжди шукає перешкоди, щоб боротися з ними. Без перешкод гра нецікава й прісна, як коржик без солі. Без перешкод приходить нудьга, а нудьга — смерть для розуму.

Ашшурбаніпал, «Думки про життя»

Перші промені сонця позолотили верхівки найвищих дерев у долині, що розкинулася під горою. Старий і юнак уже закінчують сніданок на веранді будинку, що приліпився до схилу гори.

— Ось скажи мені, Маруш, навіщо ти тут?

— Щоб ти допоміг мені стати мудрішим. Навчив бачити природу речей і суть того, що відбувається.

— Ну, добре. Навчу я тебе всьому, що зможу тобі дати. А що ти робитимеш потім?

— Потім? Ну, потім я повернуся додому і буду хорошим радником своєму батькові. А коли він помре, нехай продовжаться його роки вічно, я стану мудрим правителем для свого народу.

— А потім?

— Потім я, напевно, одружуся з найпрекраснішою дівчиною на світі. У мене народяться діти, і синів я відправлю до тебе вчитися мудрості, коли прийде час.

— А потім?

— Потім я постарію, діти допомагатимуть мені керувати країною. А я стану шанованим старцем і, можливо, буду відлюдником. Та яка різниця, що буде потім?! Ти замучив мене вже своїми запитаннями. Помру я потім.

— Скажи мені, Маруш, а навіщо ти хочеш набиратися мудрості, якщо збираєшся жити «потім»? Виходить, що ти зараз не живеш, а готуєшся жити. Потім будеш готуватися стати правителем, чоловіком, батьком, старцем, трупом. І в цій підготовці пройде все твоє життя.

— Але ж усі люди думають про своє майбутнє. Всі намагаються до нього підготуватися.

— Ти маєш рацію. Всі люди чекають на своє «потім», не помічаючи, що життя протікає повз.

— То що ж мені робити?

— Як що? Перестати готуватися до життя і почати жити. Дивись навколо себе і радій кожній миті. Не будуй на майбутнє непорушних планів. Грай у життя так, як граєш у шахи, віддаючи всього себе і насолоджуючись кожним ходом.

Якщо весь час житимеш майбутнім, то не побачиш сьогодення. Якщо житимеш минулим, то втратиш мету в житті й саме життя втратить будь-який сенс. Досить готуватися до життя — просто живи. Живи зараз. «Потім» ніколи не настає — воно завжди потім. Якщо ти продовжуватимеш його чекати, то просто марно витратиш своє життя.

— А для чого ж тоді я вчуся в тебе? Хіба не для того, щоб ці знання стали в пригоді мені потім?

— Я хочу, щоб ти навчився бути в сьогоденні й не спав. Хочу, щоб ти перестав бачити сни про прекрасне «потім». Потім немає, не було і не буде. Буде те, що ти робиш зараз, те, що ти робиш зараз, робитимеш і завтра. І це непорушна істина. Потім ніколи не настає. Це ілюзія. «Потім» просто не існує. Є тільки «зараз», і його ніяк не можна упускати. Інакше потім уже ніколи не наздоженеш.

Не буде так, що все життя гончар робив горщики, а завтра він став ковалем. Потім витікатиме із зараз. І прокинься від мрій.

— Зачекай, Ашшурбаніпал. А хіба те, що я сказав, невірно? Хіба я не стану правителем після смерті батька? Нехай боги продовжать його життя! Хіба я не стану чоловіком і батьком? Хіба я не помру?

— Все станеться так чи інакше, це не має значення. Можливо, ти одружишся і дружина народить тобі гідного спадкоємця, який зміцнить могутність твоєї держави. А може, у тебе будуть тільки доньки, і твої родичі розірвуть країну на дрібні шматки. Буде так, як буде. А якщо ти будеш весь час чекати кращого майбутнього, то все життя пройде повз тебе. Ти втратиш сьогодення.

Подумай, що дарує тобі більше радості — очікування кращого «потім», яке може й не настати, чи радість від «зараз», яке вже є? Зупини свої думки. Вдихни аромат трав, почуй спів птахів і гарчання звіра. Відчуй, як вітер обдуває тебе. Відчуй, як сонце нагріває повітря, яке ти вдихаєш. Ось це зараз. Це те, що дає нам життя. А потім нудне і не живе. Але воно забирає єдине, що є в нас. Нашу увагу і наш час.

Всі свої сили юності, які в тебе є, ти витрачаєш на мрії про «потім» і абсолютно не пам'ятаєш про те, що ти живеш зараз. Але так не може тривати вічно.

У грі в шахи захоплює сама гра, а не можливий виграш. Так і в житті радій сьогоднішньому дню, а не майбутнім звершенням.

Часто буває так, що саме те, чого ти не зміг досягти, є для тебе найкращим з подарунків, які дарувала тобі доля. Так мета, велика, але абсолютно недосяжна, може слугувати джерелом сил і натхнення для найвидатніших людей. Найвидатніші з воїнів не б'ються з людьми — вони викликають на сутичку богів. Нехай вони ніколи не зможуть не те, що перемогти, а навіть подряпати своїх супротивників, але ми століттями потім співаємо пісні про цих героїв.

Якийсь час співрозмовники мовчать. Ашшурбаніпал приносить шаховий столик, починає розставляти шахи. Маруш обмірковує почуте, прибираючи посуд після чаювання.

— Ну, юначе, сідай. Зараз я тобі покажу, як потрібно захищатися при серйозній перевазі у супротивника.

— Добре. Це і в житті стане в пригоді. А можна, я тобі ще питання поставлю?

— Звісно, став.

— Тоді скажи мені, чому ти гру для чотирьох гравців переробив на гру для двох?