Глава 34. За межі горизонту

Простора зала Ради була оповита серйозністю і водночас стриманим очікуванням. На кристалічному п'єдесталі перед старійшинами сяяло відображення зоряного неба, проекція, яка привертала до себе погляди всіх присутніх. Еліра стояла збоку, намагаючись приховати легке хвилювання. Вона добре знала, що сьогоднішнє зібрання стане початком чогось великого.

— Остання експедиція підтвердила наші давні підозри, — промовила старійшина Кайра, її голос був чітким і врівноваженим, як завжди. — Далека система Мердалія, куди ми надіслали групу, приховує не лише можливість нових альянсів, але й загрозу. Дослідники виявили сліди потужної енергетичної аномалії — і ми не можемо дозволити собі її проігнорувати.

Еліра згадала день, коли повернулися перші дослідники, серед яких був Каель. Тоді його постать видалася їй загадкою, прихованою за глибоким поглядом синіх очей. Їхня коротка зустріч залишила слід у її пам’яті, але зараз перед нею розгорталася зовсім інша реальність. Ця місія, схоже, була частиною чогось більшого.

— Ми віримо, що ця аномалія пов’язана з артефактами, подібними до тих, що були знайдені нашими архівістами на Мердалії, — продовжив Асторіус, голова Ради. — Тепер ми повинні відправити нову групу, щоб дослідити її природу й можливості. Від результатів цієї подорожі залежатиме не лише наша безпека, а й майбутнє всієї Раціанії.

— І хто вирушить цього разу? — пролунав голос із залу.

— Ми вже обрали команду, — відповіла Кайра, обводячи присутніх поглядом. — Це будуть ті, хто здатен поєднати силу, знання та інтуїцію.

Старійшина почала зачитувати імена.

— Каель Арвіліс.

Його постать вирізнилася серед інших, і навіть тут, у залі Ради, він випромінював спокійну впевненість.

— Арден Веланіус.

Еліра зустрілася з його поглядом, який відразу став теплим і підбадьорливим.

— Еліра Сентеріон.

У залі запала тиша, і Еліра відчула, як всі погляди звернулися до неї. Вона зробила крок уперед, тримаючи голову високо. Сумнівів не було — ця місія була її наступним випробуванням.

Старійшина продовжувала:

— Ви будете не лише дослідниками, а й нашими посланцями. Це завдання небезпечне, але я вірю, що кожен із вас здатний виконати його.

Окрім Каеля, Ардена й Еліри, до групи увійдуть ще кілька раціанів — досвідчених фахівців, обраних за їхні знання та здібності. Їхні імена залишилися невідомими для решти присутніх, але навіть без цього було зрозуміло: місія вимагатиме об’єднання сил і вмінь найкращих представників Раціанії.

У грудях Еліри розгорався вогонь. Вона згадала все, що дізналася про природу сил раціан, кристалів і аур. Тепер ці знання більше не були просто теорією — настав час випробувати їх у справжньому світі, за межами рідного дому.

Пізніше того ж дня Еліра, Каель і Арден зібралися в одній із просторих кімнат Ради. Стеля з напівпрозорого кристала заломлювала м’яке світло, яке наповнювало кімнату сяйвом, що переливалося всіма кольорами спектра. Уздовж стін висіли давні карти, таблички з написами та артефакти, які, здавалося, самі по собі були свідками історії.

У центрі кімнати, у повітрі, висіла проекція кристалічної мапи. Вона була складною та заворожуючою: переплетення мерехтливих ліній і точок створювало тривимірну схему, яка відображала простір за межами Раціанії. Лінії, немов мереживо, сяяли легким блакитним і золотавим світлом, час від часу змінюючи інтенсивність, ніби відповідаючи на присутність трьох раціан.

— Це мапа досліджених і потенційно перспективних регіонів за межами нашої системи, — пояснив Арден, вказуючи на одну з яскравіших точок, яка пульсувала в центрі мапи.

Каель, стоячи трохи осторонь, уважно вивчав проекцію. Його погляд був зосередженим, а руки схрещені на грудях. Від нього йшло відчуття спокійної рішучості.

— Тут, — сказав він, торкнувшись однієї з точок на мапі. Місце, до якого він вказував, засвітилося трохи яскравіше, відкриваючи додаткову інформацію — серію символів і зображень, які відображали основні дані про регіон. — Це одна з планет, де ми вже мали контакти. Її культура і технології дуже відрізняються від наших, але є підстави вважати, що тут можуть бути кристали з унікальними властивостями.

Еліра зробила крок ближче до мапи. Її очі затрималися на іншій точці, яка мерехтіла менше, ніж інші. Її пальці майже торкнулися проекції, і раптом точка спалахнула яскравим сріблястим світлом.

— А це що? — запитала вона, дивлячись на Ардена.

Арден нахилив голову, розглядаючи дані, які з’явилися над точкою.

— Ми знаємо про це місце небагато, — зізнався він. — Воно знаходиться за межами того, що ми вважали доступним для подорожей. Але є записи, які свідчать про можливі енергетичні аномалії або про щось, що їх нагадує.

— Виглядає, ніби це місце ховається, — припустила Еліра.

Каель повів поглядом між точками, які світилися яскраво і тьмяно.

— Можливо, саме тому це завдання варте ризику, — сказав він. — Розуміння походження цих явищ може стати ключем до нашого майбутнього.

Еліра обернулася до нього. Її погляд був сповнений рішучості.

— Якщо це може принести користь Раціанії, ми повинні це дослідити, навіть якщо це здається неможливим.