Глава 32. Тіні Західного крила

Еліра йшла поруч із Реєю вузькими коридорами Західного крила Архіву. Тут було тихіше, ніж у звичних їй відділеннях, а повітря мало особливий запах старих книг і магічних кристалів. Високі стіни були заставлені полицями з сувоями, книгами і магічними артефактами, які, здавалося, зберігали секрети тисячоліть.

— Західне крило завжди здавалося мені більш загадковим, ніж усе інше в Архіві, — заговорила Еліра, уважно розглядаючи візерунки на підлозі, які світилися слабким блакитним сяйвом.

Рея посміхнулася і кивнула.

— Саме тому я люблю сюди заходити. Тут завжди можна знайти щось несподіване. Але й загубитися легко, якщо не знати дороги.

Вони наблизилися до дверей, вкритих хитромудрим орнаментом зі сплетених символів. Рея торкнулася їх своєю магічною печаткою — і замок м'яко клацнув, піддаючись її дотику.

— Ти й справді не перебільшувала, коли казала, що тут знадобиться моя здатність мислити нестандартно, — зауважила Еліра, заходячи до кімнати, заповненої магічними пристроями, сувоями та розкиданими записками.

— Архівісти намагалися розшифрувати ці записи місяцями, але їм не вистачає свіжого погляду, скажімо так.

На столі лежав великий аркуш пергаменту з намальованою схемою, яка, судячи з усього, стосувалася роботи стародавніх кристалів. Вони мали живити не лише будівлі, а й захисні бар’єри та магічні вузли.

— Що це таке? — запитала Еліра, нахилившись ближче.

— Це одна з перших схем кристалів. Архівісти знайшли її в руїнах на північному заході, — пояснила Рея. — Але частина тексту втрачена, тому вони хочуть відновити її. І тут знадобляться твої здібності.

Еліра занурилася в роботу. Вона спочатку уважно вивчила креслення, потім почала порівнювати його зі старими записами, які знайшла на сусідніх полицях. Спогади про Рейна і вчорашню розмову поступово розсіялися, поступаючись місцем концентрації на завданні.

Минуло кілька годин, коли вона раптом зупинилася, помітивши незвичну деталь у тексті.

— Рея, глянь сюди. Це слово... Воно використовується не для опису магічного живлення, а для позначення шляху. Наче мова йде про карту або маршрут.

Рея нахмурилась, придивившись ближче.

— Ти маєш рацію. Це слово зазвичай зустрічається в текстах, які описують подорожі. Цікаво, що вони могли мати на увазі.

Мимоволі її роздуми повернулися до недавньої події на головній площі. Святкове повернення дослідницької групи досі було перед її очима — портал, сяйливі ліхтарі й десятки облич, сповнених захоплення. Серед усіх, хто повернувся з тієї подорожі, один образ чомусь вирізнявся у її пам’яті.

Каель. Його впевнена постава, спокійний погляд і ледь помітна посмішка, яка приховувала щось більше, ніж просто вдячність за теплий прийом. Її захоплювала його стриманість, та водночас його присутність здавалася несподівано сильною.

Що він шукав у тій подорожі? І що привезла їхня група із собою?

Вона пригадала, як Каель ненадовго зустрівся з нею поглядом. Це було миттєво, але та зустріч здавалася їй чимось більшим за простий збіг. У його очах вона побачила натяк на цікавість, яка, можливо, відображала її власну.

— Ти знову задумалася, — пролунало поруч, і Еліра стрепенулася. Рея, як завжди невимушена й гостра на язик, спостерігала за нею з хитрою посмішкою. — Що тебе так поглинуло?

Еліра кинула на Рею короткий погляд, намагаючись приховати розгубленість.

— Нічого особливого, — вона знизала плечима, повертаючи увагу до креслення. — Просто цікаво, як ця схема пов’язана з текстами, які ми знайшли.

Рея примружила очі, але нічого не сказала, хоча її посмішка залишилася. Вона завжди мала дивовижну здатність бачити більше, ніж хотілося показати. Еліра відчула, як її щоки почали теплішати, але швидко змусила себе зосередитися.

— Дивись, — вона показала на ще один фрагмент тексту, щоб відволікти подругу. — Тут знову згадуються ті ж символи, що й на підлозі коридорів Західного крила. Можливо, вони вказують на щось більше, ніж просто структуру кристалів.

Рея нахилилася над пергаментом, уважно вивчаючи вказане місце. Її очі спалахнули зацікавленістю.

— Ти щось намацала. Це більше схоже на інструкцію. Але зачекай, якщо ці символи пов’язані з маршрутом, то чому їх ніхто не помічав раніше?

Еліра відклала перо і знову кинула погляд на візерунки на підлозі. Її думки почали складатися в єдину картину.

— Можливо, ми неправильно інтерпретували їхнє значення. Якщо це маршрут, то він може бути частиною стародавньої системи подорожей. Схоже, він вказує на конкретне місце, куди треба направитися, щоб активувати цю карту.

Рея відкрила було рот, щоб відповісти, але раптом обидві дівчини завмерли. Тихий шелест пролунав десь за ними, неначе хтось із затриманим диханням наближався до кімнати. Обидві мимоволі обмінялися поглядами.

— Ти чула це? — прошепотіла Рея.

Еліра повільно кивнула, її рука вже потягнулася до невеликого амулета на поясі, який вона завжди носила як захист. Двері до кімнати були напіввідчинені, і слабке світло з коридору здавалося тривожно нерухомим.