Глава 30. Зустріч із незвіданим

Оаза виблискувала вогнями святкових ліхтарів. Навколо головної площі зібралися десятки, якщо не сотні раціанів, кожен із них із нетерпінням очікував на прибуття групи, яка провела стільки часу в подорожі. Гул голосів зливався у теплий, хвилюючий фон, але все затихло, щойно на горизонті з’явився перший знак їхнього повернення — сяйливий портал, який коливався і розчиняв простір між світами.

Еліра вдихнула на повні груди, намагаючись придушити хвилювання. З її місця в першому ряду було видно все: портал, раціанів навколо і навіть обличчя старійшини Кайри, яка виглядала гордою і трохи розчуленою. Перший силует проступив у сяйві, і натовп видав захоплений вигук.

З порталу вийшли двоє осіб середнього віку, їхні очі сяяли від задоволення та втоми. Один із них ніс невеликий артефакт — очевидно, частину їхніх відкриттів. Потім з’явилася ще група — серед них були представники різних родин, кожен зі своєю аурою і унікальною енергією. Мешканці в натовпі почали кланятися або піднімати руки у вітанні.

І нарешті з-за них виступила постать, яка відразу привернула увагу. Високий молодий чоловік із темним синім волоссям, яке було акуратно підстрижене, короткі пасма м’яко лягали на лоб, підкреслюючи його впевнений, але спокійний вираз обличчя. Його сині очі виблискували у світлі ліхтарів, наче глибокі озера, які могли приховувати незліченну кількість таємниць. Він ішов упевнено, але без надмірної пихи, ніби звик тримати баланс між власною значущістю й скромністю.

Його рухи були плавними й впевненими, але позбавленими навіть натяку на зарозумілість. Він ішов, ніби звик нести на собі вагу відповідальності, і водночас його постава випромінювала гармонію й спокій.

— Це він, — почулося десь у натовпі.

Еліра відчула, як її погляд, ніби зачарований, сам знайшов його обличчя серед інших. І раптом — він теж глянув на неї. Їхні погляди зустрілися, і час, здавалося, сповільнився. Той момент був миттєвим, але вона відчула, як усе довкола затихає. Її дихання збилося, а в грудях зачаїлося несподіване тепло.

Його очі, глибокі й проникливі, затрималися на ній трохи довше, ніж це було допустимо. У цьому погляді не було настирливості чи пихи — лише несподіване, тонке здивування, ніби він теж побачив у ній щось більше, ніж просто обличчя в натовпі. У кутиках його губ з’явилася ледь помітна, щира посмішка, яка змусила її серце закалатати.

Старійшина Кайра крокувала йому назустріч, а поруч — ще кілька високопосадовців Раціанії. Її голос лунав дзвінко й урочисто:

— Ми раді вітати наших відважних дослідників, які ризикнули залишити Раціанію, щоб знайти нові знання та можливості для нас усіх. Ця подорож стала свідченням сили, розуму і єдності нашого народу!

Мешканці захоплено зааплодували. Молодий чоловік нахилив голову у ввічливому поклоні, а його очі на мить знову зустрілися з поглядом Еліри. У неї перехопило подих — цей погляд був проникливим і таким, що ніби читав її душу. Вона швидко опустила очі, відчувши, як щоки спалахують.

— Це син старійшини, Каель, — прошепотів хтось поруч із нею. — Він справжній талант. Кажуть, його виступи на форумах просто неймовірні.

Еліра мовчала. Усі слова, що вона могла б сказати, раптом здалися непотрібними.

Церемонія тривала, але для неї час неначе сповільнився. Кожен рух нового гостя притягував її увагу, і щоразу, коли він звертався до натовпу або відповідав на привітання, його спокійний і теплий голос наповнював простір.

Арден з’явився поруч із Елірою майже безшумно, як завжди. Його спокійна й незворушна постава створювала ілюзію, ніби він не був зацікавлений у події, проте уважний погляд, що пробігав по натовпу, видавав його цікавість.

— Вражаюче видовище, — сказав він рівним голосом, злегка нахиляючись до Еліри. — Хтось із них привернув твою увагу?

Еліра стрепенулася, намагаючись приховати свої емоції.

— Всі вони привертають увагу. Це велика подія, — відповіла вона ухильно, не бажаючи визнавати, що не може забути погляд Каеля.

Арден примружив очі й перевів погляд на групу, що стояла біля старійшин.

— Вони багато пережили за цей час, — сказав він. — Їхня подорож мала надзвичайно важливу мету.

Еліра не втрималася й запитала:

— Яку саме?

— Вони вирушили до однієї з далеких планет, щоб укріпити культурні зв’язки між Раціанією і тими, хто живе за її межами. Ми прагнемо не лише розвивати наші знання, а й ділитися ними, створюючи нові альянси.

Арден зробив паузу, і його погляд знову ковзнув до молодого чоловіка із синім волоссям.

— Каель, син Кайри, був обраний через його глибокі знання історії та культури Раціанії. Він зіграв ключову роль у переговорах. Судячи з усього, його місія пройшла успішно.

Еліра кивнула, але її увага була зосереджена на іншому. Вона не могла змусити себе відвести погляд від постаті Каеля.

Хлопець, здавалося, був зайнятий розмовами зі старійшинами та іншими членами ради. Його рухи залишалися стриманими, але кожен жест був сповнений впевненості. Він стояв трохи осторонь від основної групи, як той, хто не шукає зайвої уваги, але водночас не може її уникнути.

Еліра кілька разів ловила себе на тому, що шукає його очі, проте він, здавалося, не помічав її.