Глава 25: Тіні між словами

Наступного дня, після того як Еліра обдумала свої роздуми біля озера, вона була готова до чергового тренування з Арденом. Вже певний час він виявляв зацікавленість не тільки як наставник, але й як чоловік, що викликало в ній певне непорозуміння. Вона відчувала напруження, що росло між ними, і не могла до кінця зрозуміти, чи є це лише частиною навчання, чи, все таки, Арден має інші мотиви. Врешті-решт, він запитав про її стосунки з Рейном, і це змусило Еліру знову задуматися про тонку межу між викладанням і чимось більшим.

Коли вона вийшла на тренування, Арден вже чекав її біля лісової галявини, де вони зазвичай працювали разом. Його вираз був спокійним, як завжди, але в очах знову читалася неприхована увага. Він підняв голову, побачивши її, і посміхнувся, але не одразу заговорив.

— Еліро, — його голос звучав так, ніби він вирішив почати з чогось важливого, — Сьогодні я хочу запропонувати тобі невеликий відпочинок від тренування. Я знаю, що тобі важливо зрозуміти більше про свої здібності та своє місце у цьому світі, але іноді корисно просто відчути природу без зусиль.

Він жестом запросив її піти з ним, і Еліра, трохи здивована, погодилася. Вона не була впевнена, куди це все веде, але цікавість взяла верх.

— Куди ми йдемо? — запитала вона, коли вони почали йти в бік лісу. Арден, йшовши поряд, не відразу відповів, лише злегка посміхнувся.

— Іноді важливо просто бути у тиші, — сказав він. — Дозволити природі говорити. Можливо, ми знаходимо відповіді не тільки в навчанні, а й у тиші і спостереженні. Я хочу, щоб ти сама відчула цю гармонію.

Еліра не могла сказати, чому, але в її серці виникла легка тривога. Цей відпочинок від тренувань здавався якимось інтимним жестом з його боку. Їй здалося, що Арден справді хоче більше, ніж просто навчити її взаємодії з природою. Вона згадала, як він раніше казав про їхнє майбутнє як партнерів у стратегічному плануванні, як вважав, що разом вони можуть досягти великих цілей. Вона не могла не помітити, як його слова сьогодні здаються трохи іншими.

— Я помітила, — почала вона, намагаючись розговорити його, — ти багато вчиш мене про природу, і це дійсно цікаво. Але все частіше здається, що ти хочеш, аби я зрозуміла і більше, ніж просто зв’язок з навколишнім світом. Ти маєш на увазі щось більше?

Арден спокійно подивився на неї, а його погляд був уважним, але злегка відстороненим, як завжди. В його очах з’явилася якась цікавість, коли він відповів:

— Ти дуже спостережлива, Еліро. І так, можливо, я не тільки наставник для тебе. Можливо, я хочу, щоб ти зрозуміла більше про себе... про те, хто ти і що ти можеш зробити.

Ці слова застали її зненацька. Вона замовкла на мить, намагаючись зрозуміти, що саме він мав на увазі. Вона завжди вважала, що їхні стосунки не виходять за межі наставництва і навчання, але зараз це звучало зовсім по-іншому.

Арден зробив паузу і, здається, вирішив продовжити:

— Я не заперечую твоїх можливостей, Еліро. Але ти маєш зрозуміти, що у нас є... певні можливості. Я бачу в тобі те, що інші можуть не помітити. І, як я вже казав, разом ми могли б бути ідеальною командою.

Еліра відчула, як серце почало битися швидше. Цей тон був зовсім інший. І хоча вона розуміла, що він хоче, аби вона цінувала його досвід, зараз це виглядало так, ніби він намагається привернути її увагу до себе особисто.

— Я… я не знаю, що сказати, — зізналася вона, відчуваючи, як її слова ледь виходять з рота.

Арден кинув на неї короткий погляд, але його вираз залишався спокійним. Він помітив її нерішучість, але продовжив:

— Ти думаєш, я неправий? Відкидаєш цю можливість?

Еліра вирішила відвести погляд, занурившись у свої роздуми. Вона не була готова до таких розмов і, звісно, не знала, як правильно відповісти.

— Це складно, Арден, — нарешті сказала вона, її голос був тихим і спокійним. — Я ціную твою підтримку і все, чому ти мене навчаєш. Але я не готова зараз до таких розмов. Мої думки зараз зайняті іншими речами.

Арден, здається, трохи розчарувався, але швидко приховав це за своїм звичним холодним виразом.

— Я розумію, — сказав він, і вони продовжили йти мовчки. — Але ти повинна пам’ятати: світ змінюється, і ти теж. Не все завжди так, як ми собі уявляємо.

Вони продовжили свою прогулянку, кожен зі своїми думками. Еліра відчувала, що цей момент змінює їхні стосунки. І хоч вона не була готова прийняти це, щось у її серці вже не було таким, як раніше.

Коли вони повернулися до місця, де починали, Арден підняв на неї погляд і запитав, все ще спокійно:

— Що ти думаєш про ваші стосунки з Рейном? Ти... щаслива з ним?

Запитання Ардена стало холодним поривом вітру, який відразу зняв легку вуаль невизначеності між ними. Еліра відчула, як її груди стиснуло, і на кілька секунд втратила здатність знайти слова. Вона подивилася на Ардена, намагаючись зрозуміти, чому він запитує це зараз. Він був спокійний, але щось у його погляді видавало більшу зацікавленість, ніж вона очікувала.

— Я не знаю, — відповіла вона, дивлячись перед собою. — З Рейном... мені приємно бути поруч, мені комфортно. Він розуміє мене, і ми завжди можемо поговорити. Це важливо для мене. Але це не те саме, що кохання.