Глава 19. Перший крок у таємниці

Наступного ранку, коли м’яке світло світанку ледь торкалося верхівок дерев, Еліра прямувала до затишного місця на околиці лісу. Це була її улюблена галявина, де панували спокій і гармонія природи, і саме тут вона домовилася зустрітися з Арденом для чергового тренування. Повітря було свіже, наповнене ароматом вологи і легким туманом, що ліг на траву тонкою ковдрою.

Еліра зробила кілька глибоких вдихів, налаштовуючись на тренування, але її думки все ще відволікалися на спогади про Рейна. Він залишив у її серці слід, ніби невидима нитка, що м’яко тягнулася за ним, навіть коли його не було поруч. Ця тривожна цікавість до нього змішувалася з відчуттям, що він щось приховує, що за його теплом і турботою ховається інша сторона, яку він навмисно не показує. І це, як не дивно, тільки ще більше привертало її увагу, змушувало замислитися, чи готова вона прийняти все те, чим він є насправді.

Ці роздуми обірвали кроки Ардена, що з’явився з іншого боку галявини, тихо привітавшись. Він виглядав звично стриманим і спокійним, але його очі уважно спостерігали за нею.

– Готова продовжити? – запитав Арден, його голос був твердим, але водночас зацікавленим.

– Так, – відповіла Еліра, вдихаючи на повні груди, ніби готуючись відкритися для нових знань. Вона відчувала, що сьогодні має шанс зробити крок уперед, і сподівалася, що це допоможе їй зрозуміти себе й ті почуття, які її тривожать.

Вони розпочали з налаштування на магічні енергії, і Арден, підійшовши ближче, лагідно спрямовував її у відчуттях, спонукаючи знайти зв'язок з оточенням. Він мовчки спостерігав за її прогресом, і в його присутності Еліра відчула спокій і впевненість. Вона розслабилася, дозволивши своїй свідомості розчинитися у світі навколо.

Еліра зосередилася, закрила очі і спробувала налаштуватися на енергії, які вона вже відчувала на початкових заняттях, тільки тепер глибше, з більшою увагою до деталей. Її свідомість ніби розширилася, дозволяючи проникнути у навколишній простір. Її відчуття загострилися, ніби повітря навколо сповнилося невидимими хвилями, що зливалися з її диханням, з кожним рухом. І тут, несподівано, вона відчула присутність самої сутності Ардена, яка відрізнялася від інших. Його енергія була водночас міцною і витонченою, сповненою сили й стриманості, ніби магічний потік, що тече глибоко, захищений від зовнішнього впливу. Еліра ніби на мить побачила його внутрішній світ — непохитний і величний, але завжди під контролем.

Водночас вона відчула, як її обійняв легкий холодок, коли у свідомості промайнуло нове розуміння – Арден шукав поруч ту, хто могла б відповідати йому не лише в силі, а й у статусі. Його зацікавленість була більше, ніж просто наставницька. Вона розуміла, що могла би стати цією супутницею, але для цього мала ще багато чого осягнути.

Вона повільно відкрила очі й зустріла його погляд.

– Ти шукаєш не просто учня, Ардене, – тихо сказала Еліра. – Тобі потрібен хтось, хто відповідав би твоїм прагненням, твоїй силі, твоєму статусу.

Він здивовано поглянув на неї, і в його очах промайнув відтінок зацікавленості, змішаної з повагою.

— Ти здатна бачити глибше, ніж я очікував, – промовив він, його голос став м’якшим, і він відверто посміхнувся. — Твоє спостереження вірне, і це свідчить, що ти справді розвиваєш свої здібності.  Це важливий крок, Еліро.

Еліра посміхнулася, відчуваючи приємне тепло від його схвалення. Його слова були більше, ніж просто похвалою; вона зрозуміла, що він визнає її як учня, що здатен бачити істину, торкатися самої суті речей. Ця мить дала їй розуміння, що її шлях не закінчується на тому, щоб просто захоплюватися чи слідувати за іншими. Вона має здобути глибше розуміння себе і своєї сили, щоб рухатися вперед, та щоб знайти відповіді на власні запитання і на запитання, що постають у зв’язку з тими, хто її оточує.

Еліра йшла додому, відчуваючи в собі змішані почуття — тріумф від своїх успіхів і одночасно певну невпевненість, що розхитувала її зсередини. Їй було непросто зрозуміти, куди веде цей шлях і що саме вона відчуває до осіб, які тепер стали частиною її життя. 

Коли дівчина зайшла до своєї кімнати, вона відчула приємне тепло домашнього затишку, і її зустріла Рея, що щойно повернулася, розпалюючи маленький ліхтар у кутку кімнати. Вона привітно усміхнулася, помітивши подругу.

— Як тренування? — спитала Рея, сідаючи поруч з нею. — Виглядаєш так, ніби відбулася якась маленька перемога.

Еліра злегка всміхнулася, роздумуючи, як краще пояснити те, що відчула.

— Сьогодні, здається, я вперше по-справжньому зрозуміла, що значить відчувати природу когось іншого, — сказала вона задумливо. — Арден не просто навчає, він розкриває переді мною глибші пласти магії. Я зрозуміла його сутність, частково відчула, чим він живе… Це було особливе відчуття, навіть важко описати.

Рея схвально кивнула, її очі світилися теплом і гордістю за подругу.

— Це прекрасно, Еліро, — мовила вона щиро. — Ти робиш справжні успіхи. Схоже, Арден бачить у тобі потенціал, якщо він так тебе підштовхує до цього. Не кожен здатний проникати у сутність інших. Напевно, це справді твій особливий дар.

Еліра трохи зніяковіла від таких слів подруги, але всередині відчула радість від похвали.

— Що ж, це було дивно, — сказала вона, посміхаючись. — Я думала, що це просто тренування, але все виявилося набагато складнішим. І водночас я відчула, що цей шлях... правильний для мене.