Глава 10. Відблиски світла

День святкування врожаю наближався до свого кульмінаційного моменту – вечірніх ритуалів, коли жителі Раціанії, за давньою традицією, збиралися на Ритуал Енергетичного Обміну. На головній площі міста, оточеній духмяними рослинами, стояли мешканці з кристалами, яскраві відтінки яких виблискували у вечірньому світлі. Кожен готувався передати частку своєї енергії навколишній природі, віддаючи данину тій силі, що підтримує баланс їхньої цивілізації.

Еліра з цікавістю спостерігала за тим, як жителі, заплющивши очі, притискали кристали до землі, м’яко відпускаючи свою енергію. У повітрі відчувалася атмосфера зосередженості, і Рейн, що стояв поруч, ледь помітно усміхнувся їй, ніби заохочуючи приєднатися.

Еліра теж нахилилася до землі й обережно притиснула кристал долонями. Відчула, як теплий потік енергії повільно переливається крізь неї, наче з’єднуючи її зі світом і з усіма, хто був поруч. У цей момент вона зловила на собі погляд Рейна, який уважно дивився на неї, і його очі видали не просто інтерес — у них ховалася захопленість, від якої її серце забилося швидше.

Після завершення ритуалу настав час святкових сяйв. Жителі, отримавши дозу енергії від своїх кристалів, наповнювали нею особливі квітучі рослини, які росли навколо площі. Як тільки кожен торкався квітки, її пелюстки почали мерехтіти світлом, яке змінювалося від кристала до кристала, відбиваючи їхні індивідуальні енергії, але при цьому з легкими відтінками, які вказували на щось нове, щось, що виходило за межі звичного кольору.

Еліра поділилася своєю енергією з тендітною рослиною перед собою. Пелюстки загорілися ніжним світлом, що мерехтіло сріблясто-каштановим відтінком, відбиваючи її власну енергію, але з невловимим відтінком золотавого світла, схожого на бурштиновий. Вона здивовано підняла погляд на Рейна, який теж з цікавістю спостерігав за своїм кристалом, відтінок якого набув легкого сріблястого полиску. Їхні погляди зустрілися, і обоє зрозуміли, що це не випадковість — кристали відображали щось, що об’єднувало їх зараз сильніше, ніж будь-коли раніше.

Залишаючись разом у цьому тихому вечірньому світлі, вони пішли до місця, де інші почали збиратися, щоб співати та ділитися родинними історіями. Раціани сиділи біля вогнищ, створених зі світіння кристалів, і передавали старовинні історії про зв’язок своїх предків із природою та кристалами. 

Занурена в думки, дівчина відчула легкий дотик на плечі — то був Рейн. Він наблизився до неї, трохи нахилившись, щоб не привертати зайвої уваги, і прошепотів: 

— Не перестану повторювати це, але ти маєш особливий колір очей, Еліро. Твоя енергія — частина чогось набагато більшого. Можливо, у цих легендах є щось більше, ніж просто казки.

Її серце стислося від його слів і того, як близько він був у цей момент. Еліра відчула, як м’яко торкається його руки, і цей жест видався обом настільки природним, що здавалося, ніби він був результатом не тільки цього свята, але й усіх попередніх днів, проведених разом.

Старійшина Кайра, яка походила з Родини Глибини, жінка з довгим хвилястим синім волоссям, що спадало, як спокійне вечірнє море, сиділа біля вогню, випромінюючи спокій і внутрішню гармонію. Її очі — глибокі й виразні, як темний сапфір, дивилися на присутніх із теплою, але загадковою проникливістю. Її голос лунав м’яко, але впевнено, коли вона почала свою розповідь:

— На нашій землі, — почала Кайра, обводячи поглядом присутніх, — здавна жили три основні родини, кожна з яких наділена унікальними рисами й цінностями, які визначають їхню роль у суспільстві Раціанії. Перша це Родина Сили, особи з червоними очима, що палають пристрастю до змін. Вони вміють керувати й об'єднувати, мають силу волі та прагнуть зробити наш світ кращим, сильнішим. Завдяки їм ми змогли побудувати багато з того, що має значення для нашої цивілізації.

Еліра та інші слухали, заворожені цією розповіддю, відчуваючи гордість за родини, що заклали основу Раціанії.

— Друга, — продовжила Кайра, — це Родина Знання, яка зберігає мудрість і традиції. Особи з жовтими очима мають здатність бачити й гармонізувати логіку та науку, вони допомагають Раціанії триматися в балансі й зберігати лад. Їхня відданість дослідженням і законам допомагає кожному з нас жити в стабільності та безпеці.

Кайра зупинилася, її погляд на мить затримався на Реї, яка уважно слухала та ніби одразу аналізувала почуте. І нарешті вона продовжила, немовби переходячи до тієї частини, яка була найближчою їй самій.

— І, нарешті, Родина Глибини, до якої належу я, — раціани з синіми очима, — ми зберігаємо емоційну мудрість і прагнемо до співпереживання. Нашим обов’язком є підтримка зв’язків між поколіннями, розвиток мистецтва і духовності, адже це є ті основи, що надають сенсу нашим досягненням. Глибина емоцій, здатність відчувати й розуміти те, що не завжди можна пояснити логікою, — це наша сила.

Еліра не могла відвести погляду від Кайри, відчуваючи невидимий зв’язок із цією мудрою жінкою. І хоча її власний колір очей не відповідав жодному з описаних родів, вона відчула, що в словах Кайри є щось, що стосується і її.

Кайра продовжила, торкаючись теми, яка була незвіданою для багатьох слухачів:

— Кажуть, що колись серед нас були й такі, хто мав очі рідкісних кольорів: чорні, пурпурові, сріблясті … — вона трохи знизила голос, ніби ділилася таємницею. — Їхні сили були надзвичайно потужними, а здібності — загадковими і часто непередбачуваними. Вони не належали до основних родин і не підпадали під звичні уявлення про рід Раціанії. Через це їхній спадок і здібності нерідко залишалися в тіні.