Як добре, що вони вже пішли
Надіюсь, не прийдуть знов..
Ті друзі, що забути змогли
Що зникли взагалі без розмов
Як боляче було тоді ,
Вони ж у вірності клялися...
Ми були надто молоді
Так непомітно розійшлися...
Але зрозуміло, що все це казка
Не добре мені й тепер
Та це не моя поразка
Бо для мене, кожен із вас помер
Ви ж були найперші у списку
Ви були важливі мені
Мої очі сіяли від блиску
Яким ви світили собі
У дружби є різний типаж
Та я побачила один в усій красі,
Той натуральний муляж
Яким виявляються потім усі !!!
І як не крути, по іншому вже не буде
Такі люди, такі нещасні ми,
І кожен із нас когось та забуде
Когось залишить одним, самотнім, нещасним, німим...