"pensées noyées dans l'amour "

Такі нещасні ми...

Як добре,  що вони вже пішли 
Надіюсь, не прийдуть знов..
Ті друзі, що забути змогли 
Що зникли взагалі без розмов

Як боляче було тоді ,
Вони ж у вірності клялися...
Ми були надто молоді 
Так непомітно розійшлися...

Але зрозуміло,  що все це казка 
Не добре мені й тепер 
Та це не моя поразка
Бо для мене,  кожен із вас помер

Ви ж були найперші у списку 
Ви були важливі мені 
Мої очі сіяли від блиску 
Яким ви світили собі

У дружби є різний типаж
Та я побачила один  в усій красі,
Той натуральний муляж 
Яким виявляються потім усі !!!

І як не крути,  по іншому вже не буде 
Такі люди, такі нещасні  ми, 
І кожен із нас когось та забуде 
Когось залишить одним, самотнім, нещасним,  німим...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше