КАЗКОВИЙ СВІТ ГНОМИКА ДЖЕМА.

                       ГОРОБЧИК И ДОЩИК.

Перед вікном будиночка гномика Джема на старій вишні сидів надутий мокрий від дощу горобець. Горобчик дощ не любив і завжди коли той гуляв небом поливаючи все навколо своєю водою ховався від нього. Він хотів було заглянути в гості до гномика Джему але того не виявилося вдома а він так промок поки до нього летів що тепер сидів на краю гілці і чекав поки гномик тікаючи від дощу сам прибіжить додому, але того довго не було і горобцем стало себе так само шкода, що він заплакав йому хотілося випити чай з гномиком з малиновим варенням і бубликами послухати його добрі казки і разом за приємною розмовою перечекати цей неприємний дощик Назвавши дощик неприємним горобця шмигнув носом і подивився вниз з надією а чи не йде там його друг. Але тут хтось раптом його штовхнув і горобець упав під деревом прямо у величезну калюжу та й самій калюжі виліз дощ і насупившись подивився на здивованого горобця і запитав - Ти кого це неприємним назвав мене? і тицьнув пальцем на самого себе. Обтрушуючись від води горобець виліз із калюжі і впізнав дощ - А хіба це не так подивися скільки калюж ти наробив дощик а квіти всі якісь мокрі та метелики з комахами не літають що ти може гарного зробити дощик? Дощ образився насупився і сів на край листочка і замовк і тут горобець побачив що на нього якось трохи скривджено дивитися хитаючи головою гномик Джем а потім сказав - А ти не маєш горобця дощ теж потрібен небу як і адже ти  п'єш воду з калюжі коли хочеш пити? спитав Джем у горобця. Горобець задумався і відповів - П'ю. А квіти хто поливає коли я зайняти? спитав гномик у горобця - Дощ буркнув горобець а куди ти дивишся коли хочеш поправити свою краватку коли хоче політати над квітами щоб сподобатися метеликам та іншим пташкам - У калюжу - відповів горобець. Правильно горобець Дощ це життя природи лісу і всього живого на землі дощ це веселка на небо це музика природи ось послухай як гарно грає дощик. Горобчик ніколи не ображайся на дощ продовжив гном Джем - А що мені з ним робити? - Запитав горобець - З дощем можна дружити. Ну як він – образився? - відповів горобець. - А ти підійти і скажи йому, що не буде більше називати його неприємним. - А він повірити? - А ти підійти і дізнайся - відповів гномик і почав чекати. А горобець підлетів до скривдженого дощу доторкнувся до нього крильцем, потім сів до нього на плече і сказав: - Дощик даю тобі слово, що більше ніколи не називатиму тебе гидким. Але скривджений дощ навіть не подивився у бік горобця і продовжував дутися тоді горобець сів поруч із ним і сказав - Чесно чесно, я більше так не каже – Ніколи, ніколи? запитав раптом дощ і подивився на горобця а той замотав головою так сильно що краплинки дощу розліталися на всі боки подали на квіти і красивими бусинками там блищали і ніхто з них не помітив, що дощ давно перестав а гномик озирнувся радісно на всі боки а потім звернувся до дощу і горобцем і сказав - А тепер друзі пішли до мене пити чай.

                      ПРИГОДИ НА РИБАЛЦІ.

Іноді гномик Джем любив посидіти з вудкою на річці, але ніколи не приносив рибок додому, відпускав їх у річку, бо знав, що тут їхній будинок. Ось і сьогодні взявши вудку відро і вдягнувши свій капелюх від сонечка, він вирушив на рибалку. Поставивши відро він став готувати вудку щоб почати свою рибалку, як побачив, що старий човен на якому іноді лісові звірі плавали на інший берег перевернута і хитається. вже зрозумів хтось був і не довго думаючи вдарив нею по перевернутому човні той хтось під ним раптом притих а удар гномика був таким сильним що він не втримався і сам звалився в річку гномик від несподіванки розгубився і зовсім забув що він вміє плавати став махати руками так ніби не вміє плавати та закричав - Допоможіть! Перевернутий човен раптом знову заворушився і гномик побачив перед собою чи то велику рибу, чи то людину, але це була дуже мила і гарна істота. Воно посміхнулося Джему потім він пірнув під воду і не встиг гномик прийти до тями як той підхопив його і викинув на берег. Джем прийшов до тями через кілька хвилин і лежачи на зеленій траві не міг зрозуміти як він тут опинився і хто його викинув на берег? Він озирнувся на всі боки потім сів протер очі а коли закашлявся то відчув як хтось постукав його по спині гномик здивувався підняв голову і побачив перед собою найдобріші блакитні як небо очі - Ти хто? - Запитав Джем так як зрозумів що ось цей забавний чоловічок риба його врятував - Я водяної і живу в цій річці він показав на ту саму річку в яку нещодавно впав гномик - відповів той а ти хто? - А я гномик Джем і живу в цьому лісі он там сказав гномик і показав пальчиком на ліс. Правда? відповів Водяній а я і не знав, що в річці живуть такі добрі водяні, а я не знав що в лісі живуть такі маленькі гномики відповів смішний водяний чоловічок. - А ти прийшов рибу ловити? знову запитав він: - Ні просто поспілкуватися. - А можна мені теж з тобою посидіти? попросив водяної - Так, звичайно сказав Джем і давай нашим рибкам розповімо нашу пригоду на рибалці і про наше знайомства. сказав новий друг гномика Джема.

                             ЧАКЛУНСТВО  ГНОМИКА ДЖЕМА.

   Якось гномик Джем відправився в ліс, щоб дізнатися, чому його маленький друг їжачок не приходить в ліс за грибами, адже гномик чекав його вже кілька днів, тому що після осінніх дощів в лісі з'явилося дуже багато грибів. Гномик хотів показати своєму другові грибні місця . Яскраво світило не по- осінньому сонечко і як - би не пожовклі листочки на деревах, можна було б подумати, що літо ще затрималося в лісовому  царстві звірів. Наспівуючи пісеньку з повним кошиком гостинців для їжачка, гномик йшов по лісу. Раптом він побачив, що трава попереду нього зашелестіла, гномик вирішив, що це вітер, але озирнувшись навколо вирішив, що це зовсім не вітер, тому, що почув чиїсь - то кроки. Гномик зрадів було, вирішивши, що це можливо прийшов його маленький друг Ванечка , і хотів вибігти йому назустріч, як робив це завжди, щоб той його не шукав по всьому лісі. Але схаменувся, бо помітив у траві  чиїсь величезні  лапи. Від страху бідний гномик не впізнав їх, але швидко прийшов до тями і кинувся до дерева, за яким сховався. Гномик хотів було почекати, поки злий вовк пройде повз нього. але йому стало цікаво подивитися на вовка і він виглянув з - за дерева і знову злякався, тому що побачив у зубах вовка маленького зайчика. На цей раз гномик вже перестав боятися вовка і набравшись хоробрості  вибіг на зустріч злому хижакові, щоб врятувати зайчика. Адже він згадав, що маленьких ображати не можна. Вовк від несподіванки навіть зупинився не вірячи, що перед ним маленький, але такий сміливий гномик –« А ну відпусти зайчика сірий вовк а то я тебе зачарую «- промовив грізно і щоб ще більше налякати вовка підняв вгору дві руки. Вовк, не знаючи, що відповісти впустив зайчика і той швидко від нього втік і сховався за гномика. Звідки наважився навіть потім виглянути, а вовк схаменувся і промовив: -« Ти маленький, а я великий і ти мене не зможеш зачарувати. Я тебе зараз зловлю»- і вовк хотів було кинуться на гномика, але тут несподівано вовк як заричить, потім схопився за ніс і з подивом дивлячись на гномика, злякано промовив: - «Ти мене за чаклував»- схопився за ніс втік в ліс. А Джем побачив, що з - за трави вийшов маленький їжачок –« А я вас всюди шукаю - сказав їжачок ,скоро зима і мені потрібно запастися грибами.»  «Так це ти прогнав вовка?» - запитав зайчик .»Так. « Іду я лісом бачу ти гномик стоїш, а перед тобою цей величезний вовк і ти зайчик. Я тут - же зрозумів в чому справа ,швидко перетворився в колючий клубок і покотився прямо на вовка, ось так я його налякав». Джем засміявся і відповів « А вовк подумав, що я його зачарував і втік від нас» І друзі разом весело засміялись. А потім вони пішли в ліс збирати гриби. Стояв осінній вечір. Гномик Джем простягнув на прощання їжакові маленький кошик, в якій були гостинці для нього.