Стук. Стук. Стук. Віра

- Стук!

- Стук!

- Стук!

Віра затамувала подих і прислухалась до стукіту, який вибився з ритму дощових крапель, що барабанили по склу вікна.

Стукіт більше не повторився. Віра повільно та безшумно втягнула ніздрями повітря, порахувала до 4-х за старою вивченою звичкою Валерія і, відкривши трішки зімкнуті губи, видихнула.

Жінку оточувала темрява, було майже опівночі, але очі Віри вирізняли предмети, що були в кімнаті. Вона чітко бачила та розуміла, що он шафа, там квітка, там стілець, а отам на підвіконні за гардиною котяче ліжко. Ніщо не змінювало форми і не здавалось чудернацьким чи страшним з приходом темряви. Жодних чудовиськ. Жодних таємничих постатей. Жодного минулого.

Та все ж якимось 7-м чуттям Віра відчувала чиюсь присутність.

«Очі (1) бачать, вуха (2) чують, ніс (3) мій аромат відчує,
Де чаїться те, що знаю (7), я руками (5) дотикаю.
Мовлю ротом (4) я чарівно і це буде моє ім’я.
Підійшла (8) й тепло дивує. Я сама себе відчула (6).»

Рядки, які вона чула ще дівчинкою, враз сплинули в свідомості і Віра усміхнулась. Авжеж, 7-ме чуття- це знання. Досвід, який ще з часів древніх предків сколихує внутрішній простір тонких тіл на дотичність потойбіччя, тобто цього, зовнішнього світу і фізичне тіло реагує або хімічними реакціями, або електричними імпульсами. Так чи інакше, а жінка відчувала когось, хто тут був. Ні, не чужий. Не страшний. Але таке близьке тепло.
Знання з цікавості відкривають Всесвітній рівень знань, береться він з ДНК енергій. Це моменти періоду Дитинства, коли цікавість прагне наповнити стан фізичного та тонких тіл власним досвідом.
Енергія предків вмикається через РНК з ДНК і будується новий досвід. Енергетичний потенціал якого змінює минуле в кожній частинці душі, яка перебуває в інших фізичних тілах, де б вони не були зараз. Якщо це мертві стани ФТ, тоді енергія ТТ надходить і відбуваються ті події та ситуації, які геть не притаманні одній людині.
Віра заплющила очі, щоб хоча б трішки зрозуміти що відбувається. Перед закритими повіками виринув образ Валерія, який протягував їй карту Таро «сорочкою» до неї.

- «візьми карти»- почула вона і звук війнув знайомим та рідним ароматом парфуму.
- Авжеж, рідний. – заявила Віра і долонями рук відчула гладку картонну поверхню карт. Знайомі відчуття. Хто не звертає увагу на такі моменти, той не знає, що він хоче, тому тіло і не підкаже. Віра точно знала, що зараз звернеться по допомогу до того, що їй було близьким з-поміж багатства інструментів людей, що пізнавались, відтворювались, плекались та доповнювались віками – до карт Таро. Причому це відчуття знання передувало вже самому діалогу з Валерієм. Це вже було в її підсвідомості, втілене, вивчене і постійно вивчалось. Як оцей віршик. Як не змінюй його рядки- він звучить. Так складаються автентичні тексти замовок, молитов. Те, що йде від Душі і воно цілісне, в однім рядку вже само себе доповнює.  

Віра підійшла до полиці і взяла карти.

- Ти хочеш пройти шлях Блазня? – За спиною почувся голос Андрія.

Віра не повертаючись до нього відповіла:

- А ти точно певен, що це так?

- Як «так»? Я дещо чув про карти інакше б не казав це.

- Хотів розумом цвіркнути?

- Я намагаюсь вести діалог тим, що тобі цікаво, - трохи образивсь Андрій.

- Ну то сідай поруч. Я тобі розповім про цей шлях трішки більше. Коли тобі цікаво, - Віра повернула голову до Андрія, - я рада цьому.
Вона помітила, як з тіні вийшла і цим заявила присутність Ліка, що йшла вниз по коридору, але спинилась послухати. Віра затримала погляд на Лікі та посміхнулась. Ліка залишилась стояти в дверях.

Андрій вмостився поруч і його обличчя сяяло щирою цікавістю. Він теж зрадів, що зможе прочинити двері в те, чого геть не розумів, хоча воно й живе поруч в цім світі.
Не те, що він буде намагатись стати майстром, хоча хто зна, як воно повернеться його життя, це було причиною більше зблизитись з жінкою, що йому подобається. Бо їй від нього нічого більше не було потрібно, окрім того, що він поруч і живий.

Віра запитала:

- Ти, можливо, щось і знаєш, та не перебивай, добре? Бо коли я говоритиму, я як викладач, що має певний план-порядок донесення, але коли ти почнеш посеред всього мого пояснення перебивати чи задавати питання, ти мене не зіб’єш, але я не зможу зрозуміти, які прогалини в твоїх знаннях і несказане мною та вирване з контексту спричинить неправильне розуміння тобою того, що я скажу.

- Та добре, я не перебиватиму. Якщо що, я запишу питання в процесі. – Він витягнув телефон з кишені і поклав поруч з Таро на столі.

Віра продовжила:

- Енергія кундаліні йде знизу вгору: в стані (ємності) ІНЬ йде ЯН, виливається назовні ЯН проявом, спадає вниз, створюючи Землю, як базу ІНЬ –нового стану (ємності). Це розуміють всі, хто передає знання древніх. Але цей матеріал має безліч інструментів і саме користування інструментами, що забезпечує витратний матеріал (слово, їжа, комфорт) в достатку застосовується на 50%.

Є Дерево Життя і Дерево Пізнання. Це різні дерева. Перше-це вважається Деревом Сефірот, а друге –це Дерево з Едему. Ти знав, що це одне й те саме дерево?

Андрій витріщив очі:
- Ні. Як так?

Віра продовжила:

- Якщо брати людину, то тут Дерево Життя піднімає рух (Фізичним Тілом), Дерево Пізнання (це ж саме дерево Сефірот, але згори вниз) дає інформативність (Тонким Тілам) дозовано, яблуком. Згори вниз- це аналіз МИНУЛОГО. Це проявлений Дух життя, який ось тут і зараз в людині в моменті, який вона усвідомила. Цей момент є всим, що було до цього. А після цього моменту в тебе увесь твій час.  

Майстри пропонують розкладати на енергетичні лінії, які поєднують сефіроти, карти. Це старші Аркани. Аркани-це енергія, яка вже є, набута, вона тримає свій потенціал і нею можна користуватись за бажанням. Це проявлене.