Вечірка

Наступного ранку я прокинулась доволі пізно. Це і не дивно, адже вчора ми усі лягли дуже пізно.

Зранку так добре лежати в ліжку, знаючи, що тобі нікуди не потрібно поспішати. Взагалі я люблю канікули. Усі люблять канікули, навіть ті, хто дуже люблять навчатися. Навіть Гаррі Поттер і Герміона Грейнджер любили канікули (Гаррі любив, коли був у Візлі).

Я дивилася на стелю – вона була все така ж трохи посірівши як і вчора. Але вже без рожево-жовтого відтінку. На вулиці було спокійно, десь трохи щебетали пташки. Вітер вщух і була просто чудова погода.

Я встала, загорнувшись в ковдру, і підійшла до вікна. На вулиці і справді булл чудово. У мене навіть на мить з’явилось бажання відкрити вікно і вистрибнути прямо в пухнастий сніг. Але я швиденько відігнала цю думку, згадавши як років десять тому вже зробила так на Новий рік і потім решту канікул пролежала в лікарні із запаленням легень. Якщо вже йти на вулицю, то треба по-дорослому.

Я ще раз глянула на прекрасну вулицю і відійшла від вікна. Чому б і справді не піти і не прогулятись? Погода чудова. Просто подарунок на Різдво. Я вирішила, що це гріх в такий день сидіти вдома. Скину ковдру і одразу по моєму тілу пробіглись мурашки від холоду. Відразу з’явилося бажання залізти назад під теплу ковдру, але я чітко вирішила піти прогулятись. Я взяла рушник і пішла у ванну – теплий душ мені не завадить. Душ і справді був би чудовий, якби не закінчилась гаряча вода – звичайно, ніхто ж не увімкнув вчора бойлер.

Довелось домиватися холодною – так собі задоволення.

Я в поганому настрої вийшла з цього душу з мокрою голою і пішла переодягатись. На очі одразу потрапив мій улюблений светр і звичайно ж я його одягла. Хоч светрик мій рідненький мене зігріє. Джинси сьогодні я одягнула сині, їх не так шкода, і далі сталася наступна прикрість – мій фен зламався. Сьогодні всі змовились проти мене? Мама ще спить і будити її рівноцінно самогубству, тому доведеться чекати поки вона прокинеться або поки волосся висохне саме.

А тим часом можна піти поснідати.

В каміні вже згас вогонь тому романтично посиліти з гарячою чашкою какао біля каміна не вдасться.

Коли я зайшла в кухню, в раковині, на диво, було багато брудного посуду. Але я вирішила не звертати на нього поки увагу. Я поставила грітися молоко і пішла шукати какао, адже хтось його переселив з його постійного місця проживання. Нарешті я його знайшла на найвищій поличці – у будь-якому випадку це або хлопці, або близнючки, бо Аня сюди не долізе, а всі інші такою дурнею займатися не будуть. Я насипала чотири великі ложки з гіркою – сьогодні Різдво можна і побалувати себе. Потім кинула два шматочки шоколадки, декілька маршмелок і пішла шукати щось смачне вже поїсти.

Я взагалі люблю смачно поїсти. Хоча більшість моїх однокласників вражають, що я взагалі нічого не їм – мале і худе. Але я сама себе малою не вважаю – 165 см це не така вже й мала. Ну а з фігурою мені і справді повезло. У мене з сьомого класу прізвисько «відьма», бо можу їсти дуже багато і не товстіти. Це одне з небагатьох везінь в моєму житті. З учора ще лишилось доволі багато їжі, але я вибрала запечене яблуко та шматочок шарлотки з яблуками. Це солодка компенсація за відсутність гарячої води та фена.

Молоко нарешті закипіло і моя солодка радість була майже готова.

Я зручно вмостилась на дивані біля каміна. Моя трапеза стояла на столику біля нього і чогось ще не вистачало. Вогню в каміні це само собою. Але ще чогось. Я трохи відпила божественного напою, але чого в цьому житті мені не вистачає я так і не зрозуміла.

Тому не стала чекати прозріння і почала їсти. Ранішній прийом їжі вважаю найсмачнішим, адже після ночі ти завжди дуже голодний і сніданок починає ваш день.

За півгодини мій сніданок кудись зник і я вирішила, що день таки буде хороший.

Але мені все ж цікаво, чому ще ніхто не встав? Вже типу час. Я і то прокинулась не рано і вже години півтори тут тиняюся.

Я вирішила піти перевірити чи всі живі і здорові і на місці. Іііііі……

Опа, сюрприз! Нікого не має дома. Окрім мене, звичайно. Але Ваня люб’язно залишив мені записку на столі своїм корявим почерком:

«Ми поїхали до бабусі Галі. Не хотіли тебе будити до того ж ти не дуже любиш їздити до татової хрещеної. Мама сказала щоб ти поснідала і вимила посуд за всіма. Цілую. Ваня.»

Ну припустимо. До татової хрещеної я реально не люблю їздити, бо вона вважає, що я вже давно заміж мала вийти, незважаючи на те, що я ще навіть школу не закінчила і батьки хочуть, щоб я ще й вищу освіту отримала. Хоча я ще не знаю куди зможу вступити з такими оцінками. Але не про це зараз мова.

Ну хто б сумнівався, що посуд залишать на мене.

Робити було нічого, тож довелося вимити увесь посуд. Мабуть мама із самого початку сказала дітям, щоб лишили мені увесь посуд. І при цьому щоб намагались замурзати якомога більше.

Але їхня відсутність дає мені деякі привілегії. По-перше, я може без дозволу взяти мами фен. По-друге, можу робити все, що захочу і ніхто мене не буде чіпати. Не прибіжить ніяка заплакана морда зі словами: «Вони мене ображають».

Короче, таке Різдво мені навіть дуже подобається.

Я не стала зволікати. Тим паче, що я достовірно не знаю, коли усі повернуться. Хоча, знаючи бабу Галю, думаю, вони там сидітимуть аж до самого вечора.