Збирання дитячого ліжечка в спальні Воропаєвих швидко перетворилося на третій акт комедії

На підлозі посеред кімнати були розкладені десятки дерев'яних планок, гвинтів, шкантів та якихось незрозумілих металевих кріплень. Саша сидів на підлозі по-турецьку, засукавши рукава дорогої сорочки, і з люттю вдивлявся в папірець з кресленнями. Андрій стояв поруч, тримаючи в руках викрутку як хірургічний інструмент.

Катя і Кіра сиділи на великому ліжку поруч. Катя, затишно вмостившись на подушках і погладжуючи свій семимісячний живіт, пила чай, а Кіра з неприхованим задоволенням спостерігала за муками чоловіків.

— Воропаєв, я не розумію, — Андрій покрутив у руках довгу дерев'яну планку з дірками. — Куди йде деталь «Б-4»? За логікою, вона має кріпитися до основи.

— Жданов, твоя логіка привела «Zimaletto» до дефолту у другому кварталі, так що мовчи, — буркнув Саша, відбираючи у нього планку. — Тут чітко намальовано: спочатку збираємо маятниковий механізм. Дай мені той довгий гвинт.

— Цей? — Андрій протягнув гвинт.

— Ні, це короткий! Мені потрібен той, що на шість сантиметрів. Жданов, ти що, лінійки в руках не тримав?

Катя тихо захихотіла в свій кухоль.

— Хлопці, може, вам усе-таки допомогти? Там у коробці є QR-код на відеоінструкцію. Потрібно просто відсканувати.

— Катюш, не втручайся, — лагідно, але гордо зупинив її Саша, навіть не підводячи голови. — Якщо ми з Андрієм керуємо холдингом із мільярдними оборотами, то з якимось дитячим ліжком ми точно впораємося без інтернету.

Минуло ще пів години. У кімнаті панувала тиша, яка переривалася лише сопінням Саші та глухим стукотом дерева. Андрій, намагаючись підтримати бічну стінку, заліз під каркас ліжка.

— Так, Жданов, тримай міцно, я закручую фінальний болт! — скомандував Саша, затягуючи кріплення з урахуванням усіх фінансових ризиків. — Готово! Залазь.

Андрій виліз з-під ліжка, витираючи чоло рукавом. Перед ними стояло зібране ліжечко з красивими білими прутами. Чоловіки гордо випрямили спини і переможним поглядом подивилися на своїх дружин.

— Ну що, Пушкарьова? — Саша задоволено посміхнувся, спершись рукою на верхню планку ліжка. — Оцінюй роботу. Надійно, як швейцарський банк.

У ту ж секунду, щойно Саша сильніше натиснув на перила, зсередини конструкції почулося гучне «Клац!». Ліжечко плавно похилилося вбік, маятниковий механізм спрацював у зворотному напрямку, і вся конструкція повільно та з гуркотом роз'їхалася в різні боки, перетворившись на купу дров на килимі. На довершення згори впала маленька дерев'яна планочка, яка з легким стукотом приземлилася прямо біля ніг Саші.

У спальні западала мертва тиша. Андрій із викруткою в руках просто занімів. Саша дивився на руїни свого авторитету з таким виразом обличчя, ніби податкова арештувала всі рахунки компанії.

Кіра не витримала першою. Вона закрила обличчя долонями і вибухнула таким гучним сміхом, що аж сльози виступили. Катя сміялася так, що їй довелося обійняти свій животик.

— Надійно... як швейцарський банк... — ледь крізь сміх видавив Андрій, дивлячись на Сашу. 

— Воропаєв, ти забув закрутити фіксатори з іншого боку!

— Жданов, це ти їх тримав! — розлютився Саша, хоча в його очах уже теж з'явилися іскри сміху. Він підняв ту саму планочку, покрутив її і винувато подивився на Катю. — Гаразд, Пушкарьова. Давай свій QR-код. Але я все одно стверджую, що в інструкції була друкарська помилка.

Катя підвелася, підійшла до Саші й ніжно обійняла його за шию, поцілувавши в щоку.

— Ти в мене найкращий тато у світі, Саш. Навіть якщо ліжечко доведеться збирати втретє.

Андрій підібрав гвинти з підлоги і знову взяв викрутку:— Ну що, Олександре Юрійовичу, дубль два? Цього разу за відеороликом.

Вони знову сіли на підлогу — щасливі, веселі, готові будувати це нове життя гвинтик за гвинтиком, знаючи, що головне кріплення їхньої родини — любов — уже ніколи не зламається.