Вардал

Частина вершників уже перейшла на протилежний берег, інші Паралати сповільнилися, перетворюючи суцільний потік на окремі струмки, що просочувалися на той бік. Вардал із риком стягнув із коня вершника, який забарився, і щойно заскочив у сідло, як не повірив власним очам – річка спалахнула!

Вогонь прийшов згори за течією і, живлячись сухим очеретом, з якого й були сплетені переправи, швидко розпросторився вниз, зжираючи тих, хто залишався на містках, та лижучи полум'ям тих, хто надто близько підійшов до води. Вардал ошелешено дивився на ревучу стіну вогню, жар від якої вже обпікав обличчя. Він був єдиним, хто застиг непорушно. Усі інші втікали геть, лементуючи від страху.

Аж ось до загального гамору, кінського іржання та потріскування палаючого очерету додався ще один моторошний звук. Свист!

Саме так свистіли авхатські діряві стріли. Вони розрахували все бездоганно – у цьому хаосі й вогняній вакханалії ніхто й не згадав про затички для вух. Нажахані люди, розгублені та дезорієнтовані, не здатні були збагнути, що за свист зводить їх із розуму, – вони прагнули лише втекти якнайдалі від цього пекла.

Різкий, пекучий біль прошив плече. Стріла! Вардал намацав іншою рукою гостряк, що витнувся зі спини, й одним ривком обламав його. Це був звичайний трилопатевий наконечник. Авхати просто розстрілювали збентежених Паралатів із протилежного берега! Спочатку підпалили річку – але як?! Потім додали жаху свистячими стрілами, а наостанок просто розстріляли в спини.

Ярість заліпила йому очі, і він рвонув уперед. Хтось же все-таки встиг переправитися на той бік! Отже, і він зуміє! Ну й що з того, що вогонь?! Проскочить – і нарешті з'явиться робота для його меча! Нарешті лезо нап’ється ворожої крові!

Хтось міцно вхопив його за зранене плече. Біль протверезив. Це був Трембач.

Темник потужним ривком спробував закинути вождя на коня позаду себе. Вардал смикнувся, аби вирватися, та пальці Трембача тримали наче лещата. Біль наростав, і тіло само підказало, як його вгамувати, – податися назустріч силі, що тягла вгору. Ноги відштовхнулися від землі, і міцні руки Трембача допомогли володареві заскочити на коня позаду темника.