П'ята жертва
Вардал
Військо повільно шикувалося в бойовий лад. Це вже не були впевнені у власній перевазі завойовники. Воїни все ще корились наказам, та в їхніх рухах більше не вчувався запал підкорювачів і жадоба подвигів. Ці люди йшли виконувати чужу волю – всупереч власному небажанню.
Хай там як, а їх усе одно більше! І це мусило принести перемогу. А коли Паралати побачать, що авхатські підступи вичерпалися, що ворожий захист просідає – усе повернеться – і жага звитяги, і удача, і жадоба до ризику.
Авхатський стрій змінився. У передвечірніх сутінках все ще чітко проглядалося, що піші щитоносці сховалися за вершниками. Ба більше – вони, здавалося, взагалі зникли. Куди?! Адже позаду – річка!
Вардал аж зубами заскреготав. Річка! Вони тікають на інший берег, поки високі постаті вершників прикривають відхід! А потім, коли всі переберуться, просто зруйнують мости чи що вони там намудрили для втечі!
Вардал більше не міг чекати. Варто поспішити! Зараз швидкість – єдиний шанс. Він підняв над головою бунчук і зробив два оберти: «Рушаємо!». Трембач щось гукав навздогін – про те, що не всі загони готові, та Вардал уже мчав уперед. Треба встигнути до того, як усі Авхати перейдуть на той бік, або принаймні до того моменту, коли вони приберуть переправу!
#169 в Фантастика
#65 в Бойова фантастика
#366 в Детектив/Трилер
#67 в Бойовик
Відредаговано: 11.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
