Четверта Жертва

Біжу. Маскування увімкнено. Три черепи на поясі б'ються один об один. Сухий звук кістки. Діагностика показує, що рани на стегні та плечі затягнулися на сорок відсотків. Біль пригнічено. Прискорююся.

Угіддя №301. Зона пралісу. Віковічні дуби. Спектральний аналіз повітря: насичений концентрат органічного розкладу, волога та волокнистий гумус.

Біомаска інформує. Теплорежим. Попереду масивний об’єкт. Значна протеїнова маса. Гемоглобін щільний, гарячий. Рух важкий, повільний. Бурий ведмідь. Самиця. Найбільший ссавець лісу.

Ведмедиця в яру, я – зверху. У пащі туша оленя. Кровотік чистий, палаючий. Пульс ритмічний. Достойна четверта жертва. Аналізую біосигнали.

Інформпанель видає попередження. Збій спектра. В районі грудей особини пульсує додатковий біомаркер. Біло-золоте свічення. Високий вміст ліпідів, кальцію та білка. Молоко. Смертоносний хижак несе в собі генетичний матеріал для вигодовування.

Ігнорую відомості. Для мисливців Яутжа відгодовування потомства — закрита інформація. Хранителі ЕХО тримають знання про Самиць Яутжа за найвищим рівнем допуску. Безкровні не мають права бачити їх. Мудреці ізолюють молодняк від контактів із Самицями та потомством. Жалість або емпатія ведуть до загибелі на полюванні.

Звук із глибини яру. Печера. Низькі частоти. Два малі об’єкти. Біомаса незначна. Дихання прискорене. Ведмежата.

Ведмедиця зупинилась. Направила ніздрі вгору. Відчула мене. Різкий рух – вона штовхає тушу оленя вглиб печери. Стає на вході. Закриває масивним тілом хиткі біосигнали всередині.

Стрибаю вниз. Вимикаю режим фотонного заломлення. Дифракційна розмитість зникає. Повітря здригається. Я перед нею. Клекочу. Мандибули розходяться в боки. Сухе клацання.

Звір не задкує. Особина піднімається на задні лапи. Зріст тотожний моєму. Рев шаленої амплітуди. Ультразвукова хвиля б'є композитний щиток біомаски. Адреналін стає чистим, прозорим.

Висуваю Мау на лівиці. Наруч фіксує готовність. Напад.

Ведмедиця діє напролом. Лапа б’є в ліве плече. Обладунок тріщить. Металеві пластини витримують, але кігті звіра здирають шар фарби та зачіпають плоть. Помічаї люмінінсетні краплі на корі дуба. Ігнорую. Б'ю у відповідь. Мау розсікають кошлату шкуру на грудях. Бризки темного гемоглобіну.

Звір ігнорує біль. Рівень люті перевищує допустимі норми симуляторів. Хапає мене обома лапами, намагаючись зламати хребет. Тиск критичний. Наруч миготить червоним. Щелепи особини змикаються в мікронах від загартованого титано-керамічного щитка маски. Дихання обпікає крізь сплав.

У Яутжі самиці – окрема сувора каста Вертикалі. Вони більші за самців, сильніші. Мандибули здатні перекусити хребет воїна. Вони – Матріархи Великих Гнізд, які відбирають найкращих Мисливців для продовження роду. Слабкий самець не отримує права залишити генетичний код. Сенс життя самиць– виводок.

Інформпанель фіксує критичні показники. Кровотік особини перенасичений гормонами окситоцинового ряду. Це не біохімія виживання. Стрес-маркери зашкалюють, але адреналін стабільний. Вона б’ється не щоб перемогти. Її ціль – врятувати інших. Власних дітей. Рівень її спротиву не піддається математичному аналізу. Особина свідомо спалює свій ресурс до нуля, аби затримати мене на цій точці.

Різкий півоберт. Вивільняю правицю. Хіш-ку-тен майже миттєво висмикується в долоню. Б’ю в гемоглобінову помпу точно під ліву лопатку. Смарт диск розрізає плоть, проходить між третім та четвертим ребрами і, не зупиняючись, розтинає серце навпіл.

Гарчання переходить в хрип. Скорочення м’язів. Ведмедиця осідає. Траєкторія її падіння дивна. Вона не валиться на бік, не відступає. Тіло падає вперед, завалюючи собою вузький хід до печери. Суцільний заслон із мертвої плоті. Виконала місію до кінця.

Важко дихаю. Датчики фіксують пошкодження обладунку на плечах. Мау знову в роботі. Перерубую шийні хребці. Пальці хапають масивну кістку. Ривок. Четвертий трофей у руках.

Ацид-реагент. Очищення плоті. На пальці разом із кров'ю потрапляє ліпідна біла рідина. Молоко змішується з ацидом. Шипіння, густа біла пара. Чистий, широкий череп із потужними іклами готовий.

Прикріплюю до пояса. Чотири черепи тепер стукають разом. Важкий звук.

Повертаю погляд до заваленої печери. Звідти лунає ультразвук ведмежого потомства. На інформпанелі їхні теплові силуети починають охолоджуватися. Без особини-носія вони приречені на анігіляцію.

Вимоги Кодекса дотримано. Четверту жертву здобуто. Чистоту правил збережено. Так кажуть Хранителі ЕХО.

Відчуваю незрозумілу вібрацію. Не обладунки - щось під ними. Ледь судомить шкіряний покрив. Якщо перемога над супротивником, який свідомо обрав смерть заради продовження роду, це Честь, то … 

Від’єдную нейрошунти маски від нервової системи. Ковалі Духу втратили зв’язок з моїм “Я”. Листя на деревах трясеться разом з гілками від реву.

Аптечка. Пінний антисептик на плече. Реген-гель.

Зосереджуюся на думках про п’яту жертву. З’єднуюся з маскою і, ігноруючи тяжість черепів на поясі, йду.

Попереду – п’ята сходинка.