відлік

Кожного дня о пʼятій вечора на вулиці лунала музика. Вона грала з кожного стовпа, перевіряючи на справність величезну павутиноподібну систему міста. Її звук завжди був чітко синхронізований, завжди мʼякий. Завжди лунав настільки природньо, що інколи навіть не звертаєш уваги. Ніби музика є частиною природи, частиною міста, частиною фону життя людей.

На її околицях грав вальс. Швидкий, ритмічний, пристрасний, інтимний і водночас ніжний. Лунав кожен день о пʼятій вечора. Його чути було попри зачинене вікно, крізь щільні навушники, голосні пісні або крикливі шоу. Він викликав спокій та уособлював рівновагу.

Пʼята вечора закінчувала день. Стрілки, що сходилися на годинниках, змушували сонце ховатися, насували темряву, накривалися нею та продовжували свій наступний відлік. О пʼятій вечора природа, зірки, планети, супутники підкорялися звичайному годиннику, а не своїм ритмам. О пʼятій вечора люди вставали зі своїх насиджених місць і виходили слухати музику. Стояли на балконах, відчиняли вікна, виходили на вулицю, зупинялися посеред місця. О пʼятій вечора міста підкорялися власній системі і зупинялися: не дихали, не рухались, не світились. Пʼята вечора завжди знаменувала безпеку. Спокій та умиротворення, нерухомість та постійність.

Як тільки вальс закінчувався, вона могла відновлювати свій часовий простір, що завмер і не давав навіть дихати. Клітини її тіла продовжували своє життя, кров знову починала бігати по судинам, нервові клітини продовжували вмирати та відновлюватись. Атоми продовжували складати її тіло, продовжували рухатись поміж інших атомів, продовжували її життя.

Вальс був кінцем та початком одночасно. Кінцем робочого дня тут і початком там, кінцем одного спокійного життя і початком другого, кінцем останнього видиху та початком наступного вдиху. Він був настільки звичним, буденним та непомітним, що спростовував сенс життя, перетворював його на акорди, ховав його у нотах.

О пʼятій вечора кожен день починався новий день. Створювалось нове життя, проростали нові квітки. Віяло новим вітром, океан виносив новий пісок, хмари створювали новий сніг. 

Пʼята вечора означала справність. 

Музика символізувала безпеку. 

Вальс був частиною системи. 

Був частиною її рухів, молекул, думок, вдихів та видихів. Був її рутиною, її другом, її коханим, її сімʼєю. Був мʼязами у тілі, був нігтями на пальцях, був слизовою оболонкою на очах, був комком у горлі. Був постійним, незмінним, однаковим, пунктуальним, заспокійливим, обнадійливим.

Кожного дня о пʼятій вечора на вулиці лунала музика.

І з кожним вальсом день починав відлік з нуля.