Глава 30.

Влад втомлено припав плечем до стіни школи і глянув на щось незадоволеного Кирила.

- Ні, вона, звичайно, часом бісить, - промовив Кравченко, - але я все одно не розумію, чому у вас так дивно закінчилося.

Промивав мізки Кирило на тему Соломії йому щодня, тож Рогов тільки звично знизав плечима.  Він і сам не знав, що знайшло на Висоцьку, тому й не міг нічого розповісти Кирилу.

- Ходімо до дому, - зітхнувши, запропонував Кравченко, і перевертні неквапливо попрямували геть від навчального закладу.

- Принаймні, з нею цікаво, - ніби ненароком вимовив Кирило.

Недбало фиркнув Влад всім своїм виглядом висловлював своє ставлення до цього вміння Соломії. Дійсно, дівчина із завидною завзятістю потрапляла в неприємності, але це хлопця анітрохи не тішило. Часом взагалі хотілося схопити її за шкірку, затягнути в будинок і замкнути в кімнаті, щоб більше не вплутувалася в жодні сумнівні розслідування, як вона любила.

Знайомий крик Соломії , що пролунав вдалині до божевілля, Рогов почув тільки завдяки тому, що був перевертнем.  Тут же насторожений хлопець вилаявся і, на ходу перекидаючись у тигра, встиг поскаржитися другові:

- Ось варто на хвилину її залишити, як вона одразу в дупу потрапляє.

Кирило, що посміхнувся, кинув услід рудому хижакові:

- Так не залишай!

Втім, Кравченко за мить вирішив, що і його допомога може знадобитися, тож незабаром слідом за тигром бігла і пума – велика та небезпечна…

Однак коли Кирило опинився на місці події, то з'ясувалося, що прибув він вкрай пізно - на краю дороги сиділа тільки Соломія, що плакала, а поряд з нею нерішуче переминався з лапи на лапу Рогов, який все ще перебуває у звіриному обличчі, мабуть, намагаючись зрозуміти, як заспокоїти бомбу сповільненої дії.

Наткнувшись на повний паніки погляд найкращого друга, Кравченко тільки жестами побажав йому успіху і швиденько звалив, не бажаючи бути свідком подальшої сцени.

Щось йому підказувало, що його пухнаста тушка буде зайвою.

                                           ***

Побачивши, як Рогов кидається на Володимира, що сипає блискавками, я не стримала зляканого писку.  Здається, даремно, бо Влад відволікся, обернувшись до мене і пропустив удар Лящука.  Однак блискавка стійкого тигра не вирубала, той тільки вишкірився ще сильніше.

- Імунітет до магії, - прошипів Володимир, невдоволено зиркаючи в мій бік, але злившись зараз саме на тигра.  - Як рідко він у перевертнів зустрічається ...

Мабуть, Рогов відчув прилив гордості, бо загарчав ще голосніше і кинувся до Лящука, але вклопотав ще три блискавки.

Здається, навіть для витривалого звіра це був перебір, бо тигр замотав головою, ніби приходив до тями, а Володимир у цей момент підхопив доньку, що тільки-но прийшла до тями, і зник разом з нею за поворотом.

А мені так шкода стало.  І Рогова теж, якщо чесно, бо йому теж дісталося.

Загалом сльози на очах виступили миттєво.  А за хвилину я вже сиділа і тихенько плакала, шкодуючи як себе, так і весь світ.

З боку рудого звіра пролунало страждання.

Рогов нерішуче завмер за метр від мене.  Здається, він гадки не мав, що в цій ситуації робити.  Мстиво шморгнувши носом, страшенно зітхнула, помітивши, як перевертень смикнувся, і відновила сумний плач.

І нітрохи не шкода було цього шкідливого тигра.

Нехай мучиться.

Хоч він мене і врятував, за що я була йому неймовірно вдячна, залишки образи на нього все ж таки були.

На диво незграбно тигр підібрався до мене і притулився своєю пухнастою щокою до моєї.

Згадавши свою давню мрію закопатись пальцями в шерсть смугастого хижака, нарешті змогла це зробити.  Більше того, обійняла грізного звіра і тепер уже сама притулилася до його боку.

Все.  Моя іграшка.

Хто забере – того битиму і проклинатиму одночасно.

Зізнаюся, виникло бажання навіть висморкатися в дорогоцінну шкірку перевертня, але чомусь здавалося, що тоді образяться вже на мене.  Загалом, довелося стримати такі низькі пориви і задовольнятися вже наявним.

З неприхованою насолодою зітхнула і сильніше пригорнулася до Влада.

Здається, той щось запідозрив, бо він раптом надто підозріло смикнув носом.

Намагаючись утихомирити пильність Рогова, знову схлипнула і почала з сумом зітхати.  Як на зло, сльози більше не лилися – мабуть, присутність перевертня справді заспокоїла.

Проте спектакль не спрацював, тигр якось насмішкувато пирхнув і відсторонився.  А за кілька хвилин на його місці стояв уже не дуже задоволений Влад.

- І де твій всюдисущий чаклун, коли він так потрібен?  – буркнув хлопець.

Так ось у чому причина невдоволення.

Вирішивши, що питання можна віднести до ряду риторичних, з сумом подивилася на пару шерстинок, що залишилися в моїй руці.

Ех, я б ще не відмовилася так посидіти в обнімку з тигром.

- Вандалізм якийсь... - звинувачено промовив Влад, сідаючи прямо на землю поруч зі мною.

Притягнувши мене до себе і обнявши вже в людській подобі, Рогов тихо поцікавився:

– І що сталося?

Мстиво усміхнувшись, пояснила:

- На мене напав якийсь чаклун, а ти вчасно з'явився.

З боку хлопця пролунав смішок.

- Не сьогодні, - озвався він.  – А під час нашої попередньої розмови.

Продовжуючи мстиво усміхатися, готувалася пригадати перевертню всі його сьогоднішні пригоди з Кароліною.

- Ми розмовляли?  - Невинно припустила я.

Тепер уже настала черга Влада сумно зітхати.  Однак варто віддати йому належне - з емоціями однокласник впорався швидко і незабаром знову цілком терпляче запитав у мене:

- Чому?

І настільки серйозно це прозвучало, що зникло будь-яке бажання юлити чи намагатися видертися з цієї ситуації.

- Я вашу розмову чула, - відповіла Владу.  - Ну, з Богданом.

Рогов вилаявся.

- Вибач, - пробурмотів він.  - Ну, як я житиму без такої шкідливої ​​красуні, яка притягує до себе неприємності?

«Прям так уже й красуні?»  - недовірливо відгукнувся мозок.