Глава 16.

 В те, що Влад повернув мені спогади, важко вірилося. Чесно кажучи, це було дуже несподівано.

Відкашлявшись, я поцікавилася:

- Перевертень?

Рогов, що скривився, виправив мене:

- Змінюючий вигляд.

Які ми горді...

- Ну-ну, кошак, - пробурмотіла я.

Від такого нахабства Влад голосно пирхнув.  Щось мені підказувало, що якби він у цей час був у тигриному обличчі – підняв би хвіст, оскалився і нагострив вуха.

Миле кошеня, правда?

А от коли хлопець почав гарчати, мені стало не до жартів.  Зірвавшись з місця, кинулась у проміжок між деревами, набираючи швидкість.

Але хіба від цього нахабного перевертня втечеш?  Мене тут же наздогнали і притиснули до якогось дерева.

«Не якомусь, а клену», - долинули до мене скривджені уривки думок рослини.

«Пардон, друже, - промайнуло в мене в голові.  – не в образі тобі буде сказано, але зараз взагалі не до дерев».

- Попалась?  – спитав Влад.

А я дивлюся, ти любиш риторичні запитання.

Давай ми теж у таку гру зіграємо, га? От тобі шампунь від бліх потрібен, кицюню?

Але кицюня грати не хотів. Він впевнено обійняв мене за талію і схилився до мого обличчя.

- Тільки не роби такий вигляд, ніби я тебе з'їсти хочу, - пробурчав він.

- Хто знає, чим ти харчуєшся, - відповіла я

На мене знову голосно гаркнули.

А потім до мене нахилилися ще дужче... і ось я вже відчуваю, як міцно мене обіймає Влад, як наполегливо цілує. Не стримавшись, і сама обвила руками шию хлопця, притискаючись до нього, отримуючи насолоду від цього моменту.

Відсторонився Рогов сам. Важко дихаючи, хлопець відійшов на пару кроків і прохрипів:

- Ти мене вкусила.

Так, було таке діло.  А от не треба було намагатись руками під футболку залізти!  Я, може, дівчина пристойна, а тут ти зі своїми домаганнями.

- Не по-людськи це, Рогов, - зі звинуваченням тицьнула пальцем у груди хлопця.  - Хоча кому я це говорю?

- З нас двох кусатись повинен я!  - Вигукнув Влад.

Розмріявся, дорогий.  Може, тобі ще й шию підставити, щоб ти зробив те, що не встиг вампір?

- Не лести собі, кицю, - порадила однокласнику.

Закочувавши очі, хлопець голосно зітхнув.

- Відчуваю, ти не скоро ще заспокоїшся, - промимрив він.

Чого це ти так бурчиш?  Я ще й не почала знущатися з тебе, котику!

А ось зараз почну.

Ми повільно просувалися у бік виходу, як я сподівалася, з лісу, перелазячи через повалені стовбури дерев.  Дочекавшись того моменту, коли Влад перестрибував через черговий із них, я в нього поцікавилася:

- А тобі що більше подобається: апельсин чи полуниця?

Не без підозри глянувши на мій бік, хлопець уточнив:

- Ти навіщо питаєш?

- Та ось думаю, який тобі шампунь купити, - мило посміхнулася я.  – То що?  Полуниця, апельсин, карамель?

Уявила, що станеться, якщо від цього тигреня карамеллю пахнутиме.  Як би до нього Данило замість Вероніки чи Кароліни чіплятися не почав...

- Який ще шампунь?  – перестав розуміти, що відбувається, Рогов.

- Як же?  - Демонстративно здивувалася я.  - Оголосимо війну бліхам, бойкот глистам...

Шипіння я почула замість відповіді.

- Ти знущаєшся!  – мало не прокричав перевертень.

Я тихенько хмикнула.

Яка спостережливість...

- Ти тільки зараз здогадався?  - Поцікавилася у Влада.

Ображено щось пробурмотів, Рогов затих.  А ось я мовчки йти не хотіла, тому незабаром запитала однокласника:

- Слухай, а як ти мені ті спогади стер?

Той, здається, хотів продовжити гру, але потім махнув рукою і почав пояснювати:

- Розумієш, перевертні теж різні бувають, причому навіть серед котячих.  Деякі мають певні здібності.  Наприклад, у смугастих спостерігається схильність до гіпнозу, тобто якщо я дивитимусь тобі в очі, то запросто можу стерти всі спогади.

Нагадайте мені, щоб я не дивилася йому в очі, гаразд?

Щоправда, якось акуратно Влад уникнув розповіді про інші особисті здібності перевертнів.

- А якщо ти мене куснеш, то я теж перевертнем стану?  – похмуро уточнила у Рогова.

В очах того спалахнув азарт.

- Спробуємо?  - Натхненно запропонував Влад.

Одразу відскочивши вбік і мало не потрапивши ногою в мурашник, тихенько вилаялася.

- Що за дивні ідеї?  – звернулася вже до однокласника.

Той знизав плечима, ніби даючи зрозуміти, що він від своєї пропозиції не відмовляється, просто деякі шкідливі особи не дають йому висловитися.

- Не станеш, - нарешті промовив він.

І варто було таку інтригу наводити?

- Тобто перевертнями народжуються, а не стають?  - Уточнила у Рогова.

- Ага, - безтурботно озвалася ця тигрова шкура.

Вирішивши перевірити, наскільки моїй скромній персони довіряють, наївно спитала:

- Тобто твоя сестра, батько та дядько теж тигри?

— Змінюючі, — повторив Влад.  - А в іншому ти маєш рацію, батько тигр.  Сестра і дядько мають іншу іпостась.

Вирішивши, що коли вже зібралася відриватися, то робити це треба на повну, радісно пискнула і простягла:

- Очма-а-а-аніти... Мій викладач з літератури - кошак...

Рогов, що пирхнув, знову промовив:

- Змінюючий вигляд.

- А "кошак" звучить красивіше, - відгукнулася я.

Здається, дехто, що зараз недобро гарчить, зі мною був не згоден.
Однак хлопець швидко заспокоївся, і далі ми з ним говорили вже на мирніші теми.  Наприклад, обговорювали справи шкільні, нудні та нудні.

Коли ми дійшли до ганку мого будинку, Влад на прощання обійняв мене, притиснув до себе і тихо попросив:

- Не виходь з дому, гаразд?

Наївно посміхнувшись, сама аж вразилася тому, як це безглуздо, мабуть, виглядало.

- Чому?  – довірливо запитала Рогова.

Давай же, скажи бідолашній дівчині про вампіра!

- Небезпечно, - коротко відповів перевертень.

Ось же потайна зараза...

Надіславши хлопцю на прощання повітряний поцілунок, відчинила двері і ввалилася в будинок.  На щастя, мати згадала, що в неї ніби робота є, тож зараз її у приміщенні не було.