Розділ 23: Епілог. Чистий аркуш

Розділ 23: Епілог. Чистий аркуш

Злива, що вирувала над Лос-Анджелесом усю ніч, ближче до ранку нарешті вщухла, залишивши після себе чисте, вимите до блиску небо і прохолодне портове повітря, яке пахло свіжістю та озоном. Набережна Східного пірсу повільно прокидалася, зустрічаючи перші бліді промені висхідного сонця.

Я сидів на дерев'яному парапеті біля самої води, загорнувшись у теплу фланелеву сорочку Семмі, і ліниво спостерігав, як далеко на обрії великий океанський лайнер повільно виходить із затоки. На моїх колінах лежав свіжий, ще теплий номер ранкової «Лос-Анджелес Таймс». Друкарська фарба приємно пахла перемогою.

Велетенський заголовок на першій шпальті брав за живе: «ВЕЛИКА ЗАЧИСТКА КАЛІФОРНІЇ: СЕНАТОР БЕРК ЗА АРЕШТОВАНИЙ, ДОН МАРЕТТІ ПОСТАВ ПЕРЕД СУДОМ».

Журналіст Френк Мейсон не підвів — його нічна стаття розірвала місто на шматки, а офіційні прес-релізи прокуратури Гаррісона добили тих, хто намагався викрутитися. Правосуддя цього разу виявилося швидким і нещадним, коли на кону стояв престиж самого Департаменту юстиції.

Сенатора Томаса Берка федеральні агенти вивели в наручниках з його розкішної заміської резиденції прямо під спалахи сотень репортерських камер. Його політична кар'єра не просто закінчилася — вона перетворилася на попіл, а попереду на «чесного» політика чекало щонайменше двадцять років у федеральній в'язниці за корупцію та державну зраду.

Імперія Дона Маретті рухнула за лічені години. Його розкішний особняк у Бел-Ейр був повністю заблокований, рахунки заморожені, а самого старого мафіозі під посиленою охороною доставили в залу суду. Без своїх мільйонів, без куплених капітанів поліції та без Сільвіо «Ножа», який тепер гнив у портовому морзі, Дон перетворився на звичайного безпорадного старого, чий шлях лежав прямісінько на електричний стілець в Сан-Квентін.

Елен Венс теж отримала свій квиток у пекло. Її розкішна гра на два фронти закінчилася в сирій камері жіночого централу. Прокурор Гаррісон вижав із неї всі таємні фінансові коди синдикату в обмін на хитку обіцянку зберегти їй життя, але з в'язниці вона вийде дуже нескоро — якщо взагалі коли-небудь побачить сонце без залізних ґрат.

Але найголовніше для мене було на третій сторінці газети, у невеликій офіційній заяві окружної прокуратури. Там чорним по білому було написано: «Окружний прокурор Гаррісон офіційно заявляє про повне зняття всіх звинувачень із приватного детектива Джека Рейнела у справі про вбивство менеджера Клейтона. Слідством встановлено, що містер Рейнел діяв виключно в межах закону, допомагаючи правосуддю викрити масштабну міжнародну змову. Його поліцейську репутацію та чесне ім'я повністю відновлено».

Я посміхнувся, випустив товсту цівку сигаретного диму «Честерфілда» в ранкове небо і нарешті відчув, як з моїх плечей упав важкий, залізобетонний тягар останніх днів. Моє ім'я знову було чистим. Я більше не був загнаним вовком чи портовим щуром.

Позаду мене почувся важкий рип черевиків. Семмі «Професор» підійшов ближче, тримаючи в руках два паперові кухлі з гарячою, запашною чорною кавою. На ньому був новий чистий светр, а круглі окуляри блідо виблискували на сонці. Він протягнув мені один кухоль.

— Ну що, Рейнел, читаєш свій новий життєвий контракт? — Семмі криво посміхнувся, сідаючи поруч на парапет і роблячи ковток кави. — Прокурор виконав слово. Залізна коробка з-під патронів, яку я передав його людям на світанку, зробила Гаррісона генеральним прокурором штату, а тебе — найчеснішим детективом Каліфорнії.

— Це був хороший бій, Сем, — я відпив гарячої, гіркої кави, відчуваючи, як її тепло остаточно розганяє нічну втому. — Без твоєї фотолабораторії і твоєї двостволки я б зараз розмовляв із крабами на дні затоки. З мене бочка найкращого шотландського віскі.

— Ловлю на слові, Джеку, — Професор поплескав мене по плечу. — Що збираєшся робити далі? Твій офіс на бульварі Сансет повністю чистий від копій Маклейна. Господар Бернштейн, коли побачив газету, передав, що аренда для тебе заморожена на рік уперед — він тепер пишається таким сусідом.

Я запустив руку в кишеню завеликих джинсів і намацав там товсту, приємну пачку доларів — ті самі п'ять тисяч авансу від Елен, які залишилися мені як законний гонорар за цю смертельну прогулянку.

— Повернуся в офіс, Сем, — я підвівся, кинув недопалок у воду і поправив свій кашкет. — Куплю нове шкіряне крісло, замовлю величезний стейк із кров'ю в «У Клуні» і поставлю на стіл пляшку хорошого бурбону. Телефон на розі столу тепер точно не мовчатиме. Лос-Анджелес — велике місто, і в ньому завжди знайдеться робота для приватного детектива з чистою репутацією і важким «Кольтом» за поясом.

Сонце над Каліфорнією піднімалося все вище, заливаючи золотим світлом місто, яке ми врятували від пекла. Джек Рейнел повертався на бульвар Сансет, і цей новий розділ мого життя починався з чистого, бездоганного аркуша.