П'ять тисяч за квиток до пекла

Розділ 20: Обманний маневр

 

Сільвіо стояв біля перших рядів партеру, важко і хрипко дихаючи через ніздрі. Дуло його важкого пістолета з довгим залізним циліндром глушника майже вдавлювалося в потилицю Елен Венс, змушуючи її бліде обличчя перекошуватися від болю та жаху. Він чекав, що я злякаюся, виповзу з темряви на колінах і викладу йому папку Маретті на заляпану брудом сцену. Бандит був упевнений, що повністю контролює ситуацію.

Але Джек Рейнел ніколи не грав за чужими правилами, особливо коли на кону стояло його власне життя.

— Добре, Сільвіо, ти виграв, — низько, з удаваною покірністю промовив я, повільно піднімаючи ліву руку вгору. — Папери в мене під сорочкою. Не стріляй у жінку, вона тут ні до чого. Я зараз підійду до сцени.

Я зробив два повільні кроки вперед, виходячи з глибокої тіні десятого ряду на бліду смугу світла, що проникала через дірявий дах кінотеатру разом із важкими краплями дощу. Сільвіо хижо вискалив зуби, і на його обличчі під крисами капелюха спалахнув тріумфальний вогник. Його увага на долю секунди переключилася на мою фігуру. Він чекав, що я лівою рукою почну розстібати ґудзики фланелевої сорочки Професора.

Натомість моя права рука, яка весь цей час ховалася за спиною, блискавично викинула «Кольт» уперед. Я навіть не став цілитися в Сільвіо — Елен стояла надто близько, закриваючи його тіло. Я різко задрав ствол угору, в бік велетенської, потрісканої ліпнини на стелі кінотеатру, і двічі поспіль натиснув на спусковий гачок.

Грім від двох пострілів тридцять восьмого калібру під замкненим залізобетонним дахом «Оріона» пролунав настільки потужно і оглушливо, що здалося, ніби будівлю підірвали динамітом. Тонкий сірий пил, шматки старої штукатурки та важкі уламки ліпнини лавиною полетіли вниз, прямо на перші ряди партеру.

Цей психологічний удар спрацював бездоганно. Сільвіо, не очікуючи такого нахабства, від несподіванки інстинктивно здригнувся і мимоволі зробив крок назад, відсмикуючи дуло пістолета від голови Елен. Його погляд на мить метнувся вгору, на падаючу штукатурку.

— Стріляй, Сем! — щосили закричав я, падаючи на брудну підлогу між кріслами та групуючись для зустрічного бою.

Нагорі, на кінопроекційній вишці, у ту ж саму секунду пролунав короткий, сухий і хльосткий звук гвинтівкового пострілу. Семмі «Професор» виправдав своє прізвисько на всі сто відсотків. Важка мисливська куля, випущена з його оптичного прицілу, пройшла точно крізь темряву залу і з глухим тріском влучила Сільвіо в праве передпліччя, роздробивши кістку.

Бандит дико, по-звірячому загарчав від болю. Його важкий пістолет випав зі слабких, закривавлених пальців і з брязкотом покотився по дошках настилу. Елен Венс, скориставшись моментом, з диким вереском вирвалася з його рук і, заплутавшись у подолі власної  сукні, впала прямо між глядацькі крісла, намагаючись заповзти якомога глибше під залізні ніжки.

Але Сільвіо «Ніж» був занадто живучим гадом. Незважаючи на перебиту руку та фонтан крові, він лівою рукою миттєво вихопив із-за пазухи свій другий ствол — короткий автоматичний пістолет — і наосліп, задихаючись від люті, відкрив шалений вогонь у сліпу зону залу, туди, де лежав я.

Спалахи його пострілів розривали темряву кінотеатру, наче рожеві блискавки. Кулі з вереском прошивали старі оксамитові спинки крісел прямо над моєю головою, набиваючи повітря брудною поролоновою крихтою та пилом.

Я лежав на боці, притиснувши лікоть із сухою папкою під сорочкою до підлоги, виставив «Кольт» уперед і крізь дим та пил намагався зловити силует Сільвіо, у якого залишалося всього кілька патронів у магазині. Фінальна бійня в «Оріоні» спалахнула з новою, смертельною силою, і тепер портовий дощ за вікнами змивав останні сліди великої змови Дона Маретті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше