Розділ 7: Гра на випередження

Елен Венс не поворухнулася ні на міліметр, затамувавши подих посеред розкішного номера. Тонка сигарета в її пальцях продовжувала випускати тонку цівку ароматного диму. Три короткі, впевнені удари у важкі дубові двері повторилися знову, але цього разу значно наполегливіше. Так стукають лише ті, хто має за спиною закон... або законну силу зброї.

Вона повільно, намагаючись не шурхотіти шовком сукні, опустила руку під м’яку оксамитову подушку дивана. Пальці намацали холодну, рифлену рукоятку маленького хромованого «Браунінга». Зброя давала хитке відчуття контролю, але Елен чудово розуміла: якщо за дверима люди Дона Маретті, цей малюк її не врятує. А якщо там поліція, то вистріл остаточно поховає її майбутнє.

— Міс Венс? — пролунав з-за дверей глухий, глибокий чоловічий голос. — Це лейтенант Маклейн, детективне бюро поліції Лос-Анджелеса, відділ розслідування вбивств. Відчиніть, будь ласка. Нам потрібно поставити вам кілька запитань щодо подій на Уилшир-бульварі.

Елен полегшено зітхнула, хоча її серце продовжувало шалено калатати. Поліція. Це було погано, але набагато краще, ніж Сільвіо «Ніж» з його хлопцями. За долі секунди її розважливий розум, що працював як швейцарський хронометр, вибудував ідеальну лінію захисту. Вона витягнула руку з-під подушки, швидко підійшла до великого дзеркала в позолоченій рамі, одним рухом злегка розкуйовдила своє ідеальне чорне волосся, змила хустинкою частину яскравої помади і зробила глибокий вдих, змушуючи обличчя збліднути від штучного переляку. Вона збиралася зіграти найкращу роль у своєму житті.

Вона відімкнула важкий замок і прочинила двері.

На порозі стояли двоє. Старший, лейтенант Маклейн, у пом'ятому коричневому піджаку, тримав у пальцях капелюх, а з його рота пахло дешевим тютюном і кавою. Молодший, сержант Керрі, тримав руку на поясі, ближче до кобури, і дивився на неї вовчим поглядом прожженого сищика.

— О боже... Детективи? — Голос Елен затремтів, у ньому відчувалася ідеально підроблена суміш полегшення та глибокого переляку. Вона відступила назад, впускаючи їх у кімнату. — Заходьте, благаю вас... Я... я чекала на вас. Я чула новини по радіо. Це просто жахливо! Клейтон... Бідний містер Клейтон!

Маклейн переступив поріг, його погляд миттєво оцінив смарагдовий перський килим, лакований рояль і декантер з бурбоном. Він не поспішав ховати своє посвідчення.

— Отже, ви вже знаєте про те, що сталося в «Пасіфік Банку», міс Венс? —  Тоді ви, мабуть, знаєте, чому детективи першого класу з розслідування вбивств прийшли саме до вашого номера? Ваше ім'я стоїть у реєстраційній книзі менеджера. Ви замовили доступ до комірки 412.

Елен безсило опустилася на край шовкового дивана, закривши обличчя долонями. Її плечі дрібно затремтіли, ніби вона стримувала ридання. Молодий Керрі навіть трохи зм'якшав, дивлячись на цю розкішну, але таку беззахисну жінку.

— Лейтенанте, ви не розумієте... Я в смертельній небезпеці, — прошепотіла вона, піднімаючи на Маклейна свої великі очі кольору холодного віскі, в яких зараз стояли справжні сльози. — Мене підставили. Мене і бідного містера Клейтона.

— Хто підставив, міс Венс? Говоріть чітко, — Маклейн підійшов ближче, сідаючи на стілець навпроти.

— Сенатор Томас Берк, — хлёстко, як постріл, вимовила Елен.

Детективи переглянулися. Ім'я головного кандидата в мери міста подіяло на них як вибух газу.

— Тиждень тому, — Елен почала говорити швидко, гарячково, ламаючи пальці, прикрашені смарагдом, — сенатор Берк звернувся до мене. Я працюю його особистим фінансовим консультантом по виборчій кампанії. Він сказав, що люди Дона Маретті шантажують його. Мафія підкинула в банківську комірку Клейтона якісь сфальсифіковані папери, які можуть зруйнувати його репутацію перед виборами. Берк благав мене знайти надійну людину з боку — приватного детектива, який би не належав до його штабу — щоб таємно забрати цей кейс і передати поліції чи особисто йому.

Вона зробила паузу, судорожно вдихнувши повітря.

— Я найняла Джека Рейнела. Знайшла його оголошення в газеті, прийшла в його брудний офіс, дала йому ключ, який мені передав Клейтон за наказом сенатора, і заплатила аванс. Я думала, що це просто конфіденційне доручення! Але Маретті дізнався... Його люди прийшли в банк раніше. Вони вбили Клейтона! А тепер... Тепер вони полюють на мене. Лейтенанте, подивіться у вікно!

Маклейн швидко підвівся, підійшов до панорамного вікна і обережно відсунув штору. Далеко внизу, на протилежному боці вулиці, все ще стояла чорний Шевроле з двома бойовиками всередині. Лейтенант першого класу одразу впізнав цей стиль — хлопці Маретті виставили зовнішнє спостереження.

— Вони чекають, коли Джек Рейнел принесе кейс сюди, щоб убити нас обох і забрати документи! — Елен підвелася з дивана, підійшовши до Маклейна майже впритул, обдавши його ароматом «Шанель». — Я нічого не знаю про те, де Рейнел і що в тому кейсі. Я просто виконувала прохання сенатора. Будь ласка, ви маєте мене захистити!

Том Маклейн повільно повернувся до неї. Його обличчя перетворилося на непроникну маску. Він занадто довго працював у Лос-Анджелесі, щоб вірити кожному слову красивої жінки, але її версія була бездоганною. Вона перевела стрілки на сенатора Берка, пояснила наявність мафії під вікнами і виставила себе безневинною жертвою. Навіть якщо вона брехала, зараз поліція не мала жодного доказу проти неї.

— Гаразд, міс Венс, — повільно промовив Маклейн, ховаючи руки в кишені піджака. — Припустимо, я вам повірив. Ми виставимо охорону біля вашого номера. Сержант Керрі залишиться тут. Якщо Джек Рейнел з'явиться тут або зателефонує — ви одразу повідомите нас. Але запам'ятайте: якщо я дізнаюся, що ви граєте за спиною поліції, цей розкішний номер швидко зміниться на камеру в жіночій в'язниці.

— Дякую, лейтенанте. Я буду молитися, щоб ви знайшли Джека раніше за Маретті, — тихо відповіла Елен, схиливши голову.

Коли Маклейн вийшов, залишивши Керрі біля дверей, Елен Венс повільно повернулася до дзеркала. Її обличчя миттєво втратило вираз переляку, ставши холодним і хижим. Вона змогла обдурити копів і зв'язати їм руки, але тепер у неї в номері сидів сержант поліції. І якщо Джек Рейнел зараз просто прийде сюди з кейсом — все злетить у повітря.