РОЗДІЛ 10 ЕММА

Блаженним щастить. Саме так говорить матуся, коли мені вдається вибратись сухою з води. Я знову спускаюсь на перший поверх до сестри Давида. Вона продовжує гортати сторінки мереж і, почувши кроки згори, неохоче підводить голову.
— Перепрошую, але, можливо, знайдеться зарядне? Мобільний повність сів.
— Який у тебе? — запитує, поглянувши з-під довжелезних вій на «мертвий» пристрій. — Підійде.
Наступної хвилини з жіночої сумочки показується моє визволення, за яке ладна кинутись на шию і розцілувати. З радощів сплескую в долоні, не звертаючи увагу на спантеличений погляд рятівниці.
— Мабуть, чекаєш на важливий дзвінок? — робить висновок після мого палкого «дякую».
— Дуже! Сьогодні ви мій персональний янгол.
Дівчина хмикає і знову втуплюється в блакитний екран. Її життя — це віртуальний світ, віртуальні друзі у вигляді акаунтів з чужими фотографіями замість своїх. Довше належного спостерігаю за красунею. Чомусь не покидає відчуття, що бачила ці аристократичні риси обличчя, блискучі очі та усмішку, яку постійно дарує оточенню.
— Я хочу дещо запитати, — несміливо переминаюсь з ноги на ногу. Цікавість бере гору і, не дочекавшись згоди, одразу додаю: — Ми могли з вами перетинатись раніше?
Слова викликають щирий сміх. Дівчина аж заходиться.
— Мене знає вся молодь країни, — з гордістю повідомляє і від задоволення своїми здобутками з викликом здіймає гостре підборіддя, на якому з’являється крихітна ямочка, як у брата. — Я ж блогерка Оля Босманова. Невже не впізнала?
— Я мало сиджу в мережі, — винувато знизую плечима, почуваючись відсталою від життя. — Роботи багато плюс навчання в університеті.
— Так, вчитись і заробляти гроші одночасно — це дуже важко. Знаю по Давидові. Його студентські роки важко було назвати студентськими…
Відвертість дівчини дивує, але втямивши, що бовкнула зайвого, вона знову перемикається на телефон.
Я із зарядним підіймаюсь нагору. Спершу заряджу мобільний і розмісивши його на приліжковій тумбі, кидаюсь перестилати постіль.
Та вже через п’ять хвилин я вмикаю пристрій. Секунда, друга, він завантажується невиправдано довго. Повідомлення про пропущені дзвінки приходяться один за одним. Телефонували мама, Ніка. Сьогодні і вчора. Пальці гарячково перемикають сторінки. О, вранці намагалась дізнатись про моє місце знаходження адміністраторка з пабу. Схоже, я тепер безробітна. Сум і жаль до себе скручує душу у вузлик. Однак обіцяю собі розкиснути пізніше.
— Так, рецепти китайської кухні. Давид принесе продукти, з них потрібно зготувати щось просте і смачне. Що пропонує добрий дядько Гугл? Цзяоцзи з яловичиною, стір-фрай з огірків зі свининою, тушковані бичачі хвости в китайському стилі. Сподіваюсь, Давид не настільки гурман, — картинки виглядають апетитними, їжа — соковитою і смачною, від чого голодний шлунок виє ревом. — О, прекрасно! Курка кунг-пао. Принаймні можна назву запам’ятати.
Зі швидкістю світла перечитую покрокову інструкцію і залишаюсь задоволеною вибором. Мені під силу. Поперчити, посолити, можливо, Давид соус купить і не доведеться його готувати окремо. Так, головна принада у страві — ароматна скоринка, отримана в результаті жарки на великому вогні.
Бінго! Елементарно, Ватсон! Класика жанру!
Я отримую новий рятівний круг і зовсім скоро опинюсь вдома. Шкода без роботи, але з незаплямованою репутацією і в університеті.
До повернення Босманова практично увесь другий поверх, за виключенням кімнати із зачиненими на замок дверима, сіяє чистотою.
Я дуже задоволена собою. Взагалі, коли людина працює від щирого серця, її критична самооцінка стрімко злітає уверх.
З першого поверху доноситься розмова, у якій розпізнаю голоси Олі та Давила. З інвентарем спускаюсь до Босманових. Та варто показатись на обрії, як проникливі очі фіксуються на моїй скромній зніяковілій персоні. Відчуваю себе бідною затурканою родичкою, хоч розчинись у повітрі. І в тому суровому погляді мажора стільки багатообіцяльного покарання, що я починаю труситись як загнаний заєць.
Рятівні вхідні двері всього за кілька кроків. Може кинутись навтьоки? Вхопити сумку і дременути геть? А що? Ніч у фешенебельній квартирі я відпрацювала сповна.
Зраднице серце робить «тук-тук» і не вистачає мужності реалізувати в життя ідеальний план. На ватяних ногах заходжу до комірки, звідти прослизаю на кухню. Паперові пакети з чудернацькими логотипами вже чекають на кухаря. Залишилось розібрати й приготувати щось дуже смачне. Ловлюся на гадці, що від хвилювання зуб на зуб не попадає, а назва ідеальної страви вилетіли з голови.
— Еммо, — простір кухні наповнюється рівним чоловічим тембром. Я замираю. Очі невблаганно свердлять філе курки, яке намагаюсь перенести у раковину і помити.
— Слухаю, Давиде Романовичу, — голос робить мене схожою на мишу. Боковим поглядом помічаю чоловіка у дверях. Він стежить за кожнісіньким рухом. Але я не маю права впасти обличчям в бруд. Не маю…
Я мию шматочки курятини, нарізаю їх чималими кубиками, шукаю сотейник, олію.
«Головне — великий вогонь», — кричать залишки здорового глузду. Посудина для смаження і каструля для рису опиняються на плиті. Але… Як увімкнути техніку? Якби Давид приділяв час сестрі, а не стовбичив збоку, я б знайшла інструкцію в інтернеті. Ох, який сором.
— Любиш китайську кухню? — Босманов першим порушує нав’язливу, гнітючу тишу.
— Подобаються екстраординарні соуси.
— Соуси говориш? — хмикає зовсім поруч. — Екстраординарні? — перепитує, наблизившись впритул і тим самим загнавши бідну мишку у пастку. Його рука опиняється на стільниці, таким чином, що я не здатна зробити кроку назад. Так і залишаюсь затисненою між плитою і чоловіком. І тремчу, безжально б’ючись у пропасниці. — Еммо, хатня робітниця повинна розбиратись у моїх смаках.
Наступної секунди він натискає чарівну сенсорну кнопку на чорному склі варильної поверхні. Вона пищить, а в мене душа летить у п’яти.
— Я... розумієте, — запинаюсь, намагаючись марно знайти виправдання.
— Ми матимемо час детально обговорити твою роль в моєму домі. У ліжку своєму я тебе бачив, у душі також… Спробуй здивувати мене ще раз.
Хлопець багатозначно киває на посуд. У нього ідеальна шкіра, так і хочеться торкнутись, провести подушечками пальців.
Дихай!
Дихай!
І сконцентруйся!
Як та страва називається?
Курка кунфу панда?