РОЗДІЛ 7 ЕММА

Незнайомець з шумом зачиняє за моєю спиною двері, прокручує замок і його віддаленні кроки сіють панічний страх. Зараз розмовлятиме з поліцейськими.
Схоже, я потрапила у величезну халепу, з якої не вдасться вибратись сухою. Спантеличена свідомість малює одні картини гірші за іншу, сценарії драматичніші за попередні. Я вже бачу, як Ніку звільняють з роботи, а мене за аморальну поведінку з університету. Хоч би Сашко не попався. Мабуть, зранку пішов додому збиратись. У нього ж автобус і змагання.
Дідько! Сто проблем одночасно, а у мене голова болить. Просто розколюється на мільйони частинок. І нудота дошкуляє. Пити хочеться страшенно.
Я сідаю на табурет, обхоплюю себе руками. Світ навколо темніє, втрачає значення і є тільки одне бажання — перенестись додому, на свій маленький диванчик в кімнатці, що нагадує мишачу нірку.
Якоїсь миті здається, що у голові оселяється рій бджіл — гуде противно. Це наслідки вчорашнього алкоголю. Дивилась у фільмах, що допомагає контрастний душ. Спробувати?
Мабуть, алкоголь досі тримає, бо замість того щоб сидіти мишею у ванній, я банально використовую це місце за призначенням. Стягаю з себе одяг, білизну і вмикаю воду. Спершу роблю ледь теплою, потім гарячою і наостанок крижаною.
О! Долонею прикриваю рот, аби не заверещати на всю околицю. Хміль вилітає з моїм тихим протяжним писком. Мозок ясніє, а неприємні відчуття в організмі дають спокій. Коли запитають рецепт від похмілля, я сміливо поділюсь власним нелегким досвідом. А в цього мажора шикарна ванна, розміром як наша з мамою квартира. Ось навіщо одній людині і душова, і ванна, і шафа з асортиментом невеличкого магазина? У таких хоромах навіть простий смертний типу мене почуватиметься богом. Але розслаблятись ніколи, скоро мій викрадач повернеться.
Я оперативно мию голову чоловічим шампунем. Не насмілившись взяти гель для душа, намилуюсь цим шампунем і втираю запах чужого чоловіка собі у шкіру. Вода допомагає повернути образ нормальної людини замість пиячки, якою постала перед очима хлопця.
Цікаво, скільки йому років? На вигляд двадцять три чи двадцять п’ять. Доглянутий, видно, що любить спортзал і має гарний смак. Чимось схожий на актора, чимось на бандита, який звик викрадати нечемних дівчат.
— Вляпалась я, — бурмочу під ніс та вимикаю воду. Боюсь, що мене застануть на місці вчинення нового злочину, тому дуже швидко вибираюсь із-за скляних дверей.
Несподівано двері у ванну кімнату прочиняються, показуючи мене власнику квартири у всій природній красі. Так, у трусиках бачив, у бюстгальтері також, а голяка — ні.
— Збожеволіла? — голос хлопця розливається приміщенням і звучить гучніше, ніж слід за присутності в житлі правоохоронців: чіткий і проникливий, мов дзвін перед стратою.
— Відвернись негайно!
— Ти в моєму домі, не забувай, — нарешті він розвертається корпусом в протилежному напрямку. — Чи подати рушник?
— Скажи де, я сама візьму.
— Звідки ти звалилась на мою голову? Не тиняйся мокрими ногами, я принесу.
Педантичний у чистоті, педантичний в обіцянках і вчинках. Одним словом, зануда із зануд. Але не в моїх інтересах показувати характер, сперечатись чи доводити свою думку. Краще мовчати від гріха якомога далі. Хлопець непередбачуваний, а я знаходжусь на його території.
— Дякую, — шиплю, коли рушник опиняється в руках і я ховаю під нього сороміцькі місця.
— Виходь у кімнату. Продовжимо наше знайомство.
— Мене Емма звати, — випалюю на одному подиху. Не вистачає додати прізвища, року народження і адреси проживання. Слова зупиняють мого персонального ката на витягнуту руку від дверей. Він повільно озирається і в очах світиться відверта неприязнь.
— Не скажу, що приємно. Збирайся швидше.
Ой, матінко рідна, яка халепа!
Оперативно натягую шорти, пом’яту футболку. Мені бракує сміливості пошукати чи попросити фен (навряд в чоловіка є така необхідна жінці річ), тож стягую довгі, мокрі пасма у вузлик. На останок кидаю побіжний погляд у дзеркало: вигляд кепський, бо попри покращення самопочуття, шкіра залишається блідою, а обличчя продовжує зберігати сліди втоми.
На щастя, мозок працює на повну і мені страшно від масштабів трагедії, яку спровокувала необдуманими вчинками. Моя сміливість розсіюється подібно диму весняних вогнищ. На ватяних ногах я виходжу у спальню незнайомця. А красень чекає, недобре зирячи на збиту постіль його королівського ліжка.