РОЗДІЛ 6 ДАВИД

— Та йду, йду!
У голові думки бродять, як вівці у сполоханій вовком отарі. З однієї сторони я ніби пообіцяв білявці не здавати її поліцейським. З іншої — я викликав спеціальні служби, перед якими виглядатиму бовдуром, якщо не пояснюю причини повідомлення.
І хто тягнув мене за язика, хто просив допомагати цій брехливій навіженій, яка порушила всі можливі і неможливі табу, забравшись на мою персональну територію? Непомітно для себе кусаю нижню губу і кривлюсь від болю. Горе-коханець добряче зацідив. Як говориться, факт на обличчя. Приховати розсічену рану від правоохоронців навряд вдасться, а вигадати розумне пояснення зась.
— Заспокойся, заспокойся, — вимовляю пошепки, відкриваючи вхідні двері. На мене одразу втуплюється дві пари холодних, проникливих очей. Поліцейським вистачає секунди на аналіз зовнішнього вигляду заявника.
— Давид Босманов? — питає кремезний хлопчина, зазираючи через мої плечі у глиб квартири та не дочекавшись ствердження, суровим тоном додає: — Що сталось? У вас кров..
— Я дуже перепрошую, але виникло непорозуміння.
— Поясніть.
Ніяково розводжу руками.
— Ми пройдемо у квартиру, чи маєте щось проти? — тиснуть правоохоронці.
— Звісно, — уступаю шлях та намагаюсь не здавати позиції самоконтролю. Я повинен триматися в руках, грати до кінця. Хлопці переступають поріг, роздивляються, звертають увагу на найменші деталі. — Я припустився помилки, викликаючи 102. Мій опонент, — красномовний натяк падає на втікача, — попросив вибачення і до вашого приїду вдалось вирішити конфлікт мирним шляхом.
— Необхідно поставити кілька питань вашому знайомому. Процедура така…
— Але він пішов. Термінова зустріч. Розумієте, він дуже зайнята людина.
Що я несу? Та в подібну нісенітницю навіть дитина не повірить. Ох, даремно в шкільні роки відмовився записуватись в театральний гурток. Зараз акторські здібності дуже згодились б.
— Тобто, була бійка?
— Ну, так була. Але хлопець пішов. Своєю чергою я готовий оплатити даремний виклик і згаяний вами час.
— Пропонуєте хабар? — гострі очі навпроти звужуються до крихітних щілинок, з яких сочиться небезпека та готовність натиснути кнопку нових проблем для мене.
— Ні! — різко відповідаю. Ситуація стрімко заходить у глухий кут. — Я напишу заяву, що не маю жодних претензій.
Западає довга невизначена мовчанка, у якій почуваюсь злочинцем, брехуном та невігласом. Не пам’ятаю, коли востаннє потрапляв в таку халепу.
І що я роблю?
Трясця, щось понесло в протилежному напрямку, а язик взагалі відмовляється жити з розумом у парі. Зараз поліцейські зажадають оглянути будинок, щоб переконатись в правдивості моїх слів, а потім знайдуть дівку, зачинену у ванній кімнаті. Розпочнеться розпитування, на яке я сам не знаю відповіді, поїздка у відділок та скандал перед новою колекцією. О, уявляю заголовки новин «Давид Босманов, власник текстильної корпорації «Даві», підозрюється у незаконному позбавленні людини волі.
І в цю зовсім не підходжу мить в голові виникає образ незнайомки, її пухка лінія губ, ледь рум’яні щічки і збентежені величезні очиська, в котрих відбивається таємничий всесвіт.
Мабуть, я збожеволів. Або дівчина володіє гіпнозом і тепер керує моєю відомість у власних підступних інтересах.
— Добре, — повільно вимовляє поліцейський. — Присядьмо.
У мене відбирають зустрічну заяву, пояснення. Час біжить дуже швидко, а ще необхідно розібратись із злочинницею у моїй спальні, зібратись на роботу, де домовлено про важливу зустріч. Одним словом, все разом і все не вчасно. І мозок у мене кипить.
— Вкотре перепрошую за незручності, — я проводжаю працівників поліції, відчуваючи неймовірне полегшення від вирішення проблеми. Мене змірюють недовірливими поглядами, однак врешті-решт полишають квартиру. Зачинивши за їхніми спинами двері, хвилину глибоко дихаю. Погляд біжить до сходових маршів, до проблеми номер два. Ну, зараз влаштую їй феєрію мандрів чужими спальнями! Зібралась відпрацьовувати? Прекрасно! Я надам таку можливість.

Великими кроками, переступаючи через сходини, підіймаюсь до власниці довгого пшеничного волосся. Я такий злий, що повітря в грудях бракне.
Безцеремонно, одним ривком шарпаю за двері ванної кімнати і одразу нагороджуюсь відчайдушним криком!
Вона тільки-но вибралась з душової кабінки…